Homo homini lupus est (Homo homini lupus) — латинський вислів, українським перекладом якого є вислів «людина людині вовк». Цей вираз стосується крайнього егоїзму людини. Давньоримський письменник Плавт (250 до н. е. — 184 до н.е) вживає ці слова в своїй комедії «Осли» (лат. Asinaria):

Максиміліан Пірнер намалював картину «Homo homini lupus» у 1901 році. Це алегорична сатира, на якій зображена крилата фігура, що уособлює уяву, яку розпинають мавпи перед натовпом інших звірів.
Numqu(am) hódi(e) induces út tibi cred(am) hóc argent(um) ignóto.

Lupus ést hom(o) homini, nón homo, quom quális sit non nóvit.[1][2]

На противагу, Сенека Молодший писав, що «людина є священною для людини» (лат. Homo, sacra res homini)[3]. Ці обидва афоризми англійський філософ Томас Гоббс використав у своїй праці De Cive (1651):

Якщо говорити неупереджено, обидва вислови є вельми правдивими; людина людині є як Бог; і людина людині є справжнім вовком. Перше правдиве, якщо ми порівняємо громадян між собою; і друге [правдиве], якщо ми порівняємо міста
Оригінальний текст (англ.)
To speak impartially, both sayings are very true; That Man to Man is a kind of God; and that Man to Man is an arrant Wolfe. The first is true, if we compare Citizens amongst themselves; and the second, if we compare Cities.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Чекалюк В. Короткий Етимологічний словник фразеологічних виразів української мови. Сідней, 1988