Exegi monumentum
Exegi monumentum (лат. Я спорудив пам'ятник) — ода Горація, заключна в третій книзі «Од» (Carm. III, 30). Відома також під назвою «До Мельпомени» (лат. Ad Melpomenem): Мельпомена традиційно вважається музою трагедії, але спочатку розумілася як муза пісні взагалі. У вірші 16 рядків, він написаний малим асклепіадовим віршем.
Зміст оди — міркування автора про основні досягнення свого життя і своєї творчості; у фіналі — звернення до Мельпомени із закликом увінчати автора лавровим вінком. На думку деяких фахівців, фінал вірша містить також звернення до неназваного Мецената[1].
Цей вірш дав початок новому поетичному жанру — «пам'ятнику», в якому автор, найчастіше взявши за основу композицію оди Горація і її перший рядок, говорить про свої заслуги перед поезією, про свої нововведення, які повинні зберегтися у пам'яті нащадків, обезсмертити його ім'я. У цьому сенсі «пам'ятником» можна назвати і заключні рядки поеми Овідія «Метаморфози» («Перетворення») — «Iamque opus exegi …». Вірші «Пам'ятник», апелюючі до першоджерела Горація, писали Ломоносов, Державін (див. його «Пам'ятник»), Пушкін (Я памятник себе воздвиг нерукотворный), Йосип Бродський, Володимир Висоцький та інші.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ В. С. Дуров. Hor. Carm. 3, 30 (Попытка истолкования) [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Индоевропейское языкознание и классическая филология — XIII (чтения памяти И. М. Тронского). Мат. международ. конф. — СПб., 2009. — С. 160—163.