De Havilland Flamingo

De Havilland Flamingo
Призначення:	пасажирський літак
Перший політ:	22 грудня 1938
Знятий з озброєння:	1950
Період використання:	1938—1950
На озброєнні у:	Королівські повітряні сили Великої Британії
Розробник:	De Havillandd
Виробник:	de Havilland
Всього збудовано:	15
Екіпаж:	3 особи
Крейсерська швидкість:	328 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	391 км/год
Дальність польоту:	2165 км
Бойова стеля:	6370 м
Довжина:	15,72 м
Висота:	4,65 м
Розмах крила:	21,34 м
Площа крила:	60,48 м²
Порожній:	5137 кг
Максимальна злітна:	8165 кг
Двигуни:	2 × Bristol Perseus XVI
Тяга (потужність):	2 × 930 к. с.
	De Havilland Flamingo у Вікісховищі

Де Хевілленд Фламінго (англ. De Havilland Flamingo) — британський двомоторний пасажирський літак, що розроблявся в кінці 30-их років компанією de Havilland. Відрізнявся нетиповим для літаків компанії фюзеляжем, який був суцільно металевим. Розробка і виробництво були припинені з початком Другої світової війни, а вже виготовлені екземпляри обмежено використовувались як транспортні і зв'язкові в складі Королівських повітряних сил і авіакомпанії BOAC.

Історія ред.

Flamingo 24-ї ескадрильї Королівських ВПС.

Останній Flamingo авіакомпанії British Air Transport в використанні. Аеродром Редхіл^[en], 1953 рік.

Проєкт компанії de Havilland D.H.95 був двомоторним пасажирським літаком, який розроблявся під керівництвом Рональда Бішопа^[en]. Цей проєкт був першим суцільнометалевим літаком компанії (тільки рухомі поверхні були покриті тканиною) і розроблявся паралельно з іншим лайнером Albatross, який був дерев'яним і чотиримоторним. Літак оснащувався двигунами Bristol Perseus XIIIC, пропелерами з змінним кроком і висувним шасі. D.H.95 розглядався як перспективний літак здатний конкурувати з американськими Douglas DC-3 і Lockheed Model 10 Electra.

Перший прототип D.H.95 піднявся в повітря 22 грудня 1938 року. Після перших випробувань літак зацікавив цивільних операторів, а також міністерство авіації, яке провело свої випробування в березні 1939 року. Тести були успішними і компанія отримала замовлення на 20 літаків і власне ім'я Flamingo. Окрім цього міністерство авіації видало специфікацію 19/39 на військово-транспортний літак, який отримав позначення D.H.95 Hertfordshire. Військовий варіант відрізнявся вікнами, які були круглими замість прямокутних в цивільній версії. З 30 замовлених Hertfordshire був виготовлений тільки один, оскільки з початком бойових дій пріоритети військових змінились.

Прототип і перший серійний літак надішли в парк авіакомпанії Jersey Airways де і вперше були використані для перевезень, спочатку поштових, але згодом і пасажирських. Проте з початком війни вони обидва були забрані в 24-у ескадрилью ВПС для використання як VIP-транспорт для вищих чинів. До припинення виробництва було виготовлено ще 13 літаків, три з яких надішли в авіапарк королівської сім'ї, для використання під час можливої евакуації, а ще 10 — цивільним операторам, передусім British Overseas Airways Corporation. Літаки останньої передусім використовувались на маршрутах на Близькому сході. Один «Фламінго» був забраний на службу Адміралтейства в 1940 році і приписаний 782-й ескадрильї флотської авіації. В 1945 році їй ж був переданий ще один «Фламінго» з ВПС, який після списання з флоту використовувався в цивільній авіації до 1954 року.^[1]