Даліда

Далі́да́ (Йоланда Крістіна Джильйотті; фр. Dalida; 17 січня 1933 — 3 травня 1987) — співачка й актриса італійського походження, що виросла у Єгипті та зробила кар'єру у Франції.

Даліда фр. Dalida
фр. Dalida
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Йоланда Крістіна Джильйотті
Дата народження	17 січня 1933(1933-01-17)
Місце народження	Каїр, Єгипетське королівство
Дата смерті	3 травня 1987(1987-05-03) (54 роки)
Місце смерті	Париж, Франція
Причина смерті	передозування ліків
Поховання	Цвинтар Монмартр
Роки активності	1956–1987
Громадянство	Франція
Національність	італійка
Професія	співачка, актриса
Співацький голос	контральто
Інструменти	вокал (контральто)
Жанр	шансон, поп, класика, диско
Псевдоніми	Даліда
Лейбл	Barclay (1956—1977) Carerre (1978—1987) Orlando International Shows (1970—1987)
Нагороди
Батько	Pietro Gigliottid
Мати	Giuseppina Gigliottid
Автограф
Офіційний сайт Даліди
Файли у Вікісховищі

Біографія

Єгипет

Автограф Даліди

Даліда народилася 17 січня 1933 року в Каїрі. Батьки її були італійцями. Коли Йоланді було 4 роки їй зробили операцію на очах. Через лікарську помилку в неї з'явилася косоокість.

У 1951 році вона взяла участь в конкурсі «Міс Ундіна», в якому зайняла друге місце, а у 1954 році перемогла на конкурсі «Міс Єгипет».

Через сварку в родині Йоланда йде з дому і влаштовується в агентство «Донна» манекенницею. У 1953 році вона робить другу операцію на очах, щоб позбутися косоокості.

Після перемоги на конкурсі «Міс Єгипет» Йоланді запропонували зніматися в кіно. Тоді ж вона і бере псевдонім «Даліла» на честь героїні біблійної притчі «Самсон і Даліла». У 1954 році вона знімається в невеликих ролях у фільмах «Маска Тутанхамона» і «Склянка та цигарка». Для фільму «Склянка та цигарка» вона записує свою першу пісню «Чорний місяць» (La luna negra).

24 грудня 1954 Йоланда переїздить до Парижа.

Париж

У Парижі в Йоланди з'явилися проблеми з роботою, до того ж вона ще не досить добре володіла французькою мовою. Незабаром вона вирішила зайнятися співом і брати уроки вокалу. Її вчителем співу став Ролан Берже. Перші виступи проходили в клубі «Вілла д'Есте», де вона виконувала пісні італійською, французькою та іспанською мовами. Там вона познайомилася з письменником і сценаристом Альбером Машаро, який і запропонував їй змінити букву «л» на «д» в останньому складі її псевдоніма, в результаті Йоланда стала Далідою.

На конкурсі «Номер один завтрашнього дня», де вона виконувала пісню Глорії Лассо «Незнайомка в раю» (L'inconnue au paradis), її помітили директор радіостанції «Європа 1» Люсьєн Моріс і власник звукозаписної фірми Едді Барклай. Однак її перша платівка «Мадона» (Madona) з іспанськими піснями Глорії Лассо не мала успіху.

В 1956 Даліда записала свій перший хіт «Бамбіно» (Bambino) і підписала свій перший контракт з фірмою «Барклай». До 1957 року продано 300 000 копій платівок із піснею «Бамбіно», і Даліда отримала свій перший Золотий диск. Далі з'явилися її хіти «Гондольєр» (Gondolier), «Як колись» (Come prima), «Прощай, прощай, Крихітко» (Ciao, ciao Bambina). Даліда отримує незліченні музичні нагороди, а її ім'я та фото не сходять з обкладинок журналів. Вона здійснює турне по всій Франції, а потім і Європі. У 1958 році Даліда вперше виступає в Америці, де імпресаріо Елли Фіцджеральд запропонував зробити їй блискучу кар'єру в США, але вона відмовилася. В 1959 році вона з тріумфом повертається в Каїр.

8 квітня 1961 Даліда вийшла заміж за Люсьєна Моріса, на той час їх роман тривав вже 5 років. Під час гастролей Даліда познайомилася в Каннах з молодим художником Жаном Собескі, в якого відразу закохалася. Люсьєн Моріс не зміг змиритися зі зрадою й вони розлучилися.

У грудні 1961 року Даліда вперше виступає в «Олімпії» як зірка, після чого вирушає в турне у Гонконг та В'єтнам. Влітку 1962 року Даліда придбала дім на Монмартрі з чудовим краєвидом, тут вона мешкала до кінця свого життя. За право купити цей дім Даліда конкурувала із Жаном-Полем Бельмондо(1)

Поруч із її домом є ресторан де й досі є улюблений столик Даліди. Вона часто заходила туди на обід і вечерю. Ресторан мав назву «Да Ґраціано». Ресторан зі зміненою назвою зберігся й досі. Столик теж.(2)

У жовтні 1966 року Даліда знайомиться з Луїджі Тенко, в якого закохується. На фестивалі в Сан-Ремо в 1967 році Даліда разом з Луїджі виконують його пісню «Прощай, любове, прощай» (Ciao amore ciao), але публіка не прийняла кумира італійської молоді, пісня не пройшла в фінал. У той же вечір Луїджі застрелився у своєму номері в готелі.

Даліда була першою, хто виявив його тіло. Це послужило причиною її першої спроби самогубства. У паризькому готелі «Принц де Ґаль» (Prince de Galles) вона прийняла смертельну дозу барбітуратів. Проте її вдалося врятувати. Вона провела в комі 90 годин у реанімації шпиталю Фернанд-Відаль. На деякий час Даліда втратила голос, і через некроз на руках їй треба було перенести кілька операцій з пересадки шкіри. Було скасовано її концерти й виступи.

У 1968 році Даліда отримала медаль міста Парижа, а Шарль де Ґолль вручив їй Медаль Президента Республіки.

У вересні 1970 року застрелився Люсьєн Моріс, що страждав від важкої хвороби. Даліда повністю змінює репертуар і стиль. У 1973 році Даліда й Ален Делон записують знаменитий дует «Слова, слова» (Paroles paroles). Через кілька тижнів пісня «Слова, слова» посідає першу сходинку хіт-парадів у Франції, Італії, Бельгії, Швейцарії та Японії. Наступні пісні мали грандіозний успіх не тільки у Франції, але й у всьому світі.

У 1972 році Даліда познайомилася з художником і авантюристом Рішаром Шамфре, також відомим під псевдонімом Граф Сен-Жермен, з ним вона проживе 9 років.

У 1977 році Даліда записує відому народну єгипетську пісню Salma ya Salama. Синґл посів перші місця в 17 країнах світу. Пісню записано 4-ма мовами — арабською, французькою, німецькою й італійською. У 1978 році з програмою «Salma ya Salama» Даліда дає великі концерти на всьому Близькому Сході, де її чекає величезний успіх.

У березні 1981 року вона представляє в «Олімпії» свою постанову, створену 1980 року. У день прем'єри вона отримує діамантовий диск за 80 мільйонів проданих дисків у всьому світі.

На початку 1982 року вона підтримала на президентських виборах свого давнього друга Франсуа Міттерана, за що отримала прізвисько «Рожева пантера». Критики й політичні діячі суворо критикували Даліду за цей учинок.

Згідно з опитуванням 1982 року, проведеним «Paris Match» про найвпливовіших жінок-сучасниць, Даліда посіла 2-ге місце, після Даніель Міттеран, дружини Президента Французької Республіки.

20 липня 1983 року Рішара Шамфре знайдено мертвим у його машині в Сен-Тропе. Ця подія серйозно похитнула душевну рівновагу співачки. У пресі її стали називати «чорною вдовою». Восени 1985 року Даліда перенесла ще дві болісні операції на очах, бо яскраве світло прожекторів стало завдавати їй нестерпний біль, і вона не могла виступати на сцені. У цей період вона стала рідше виступати і записувати пісні.

Смерть

З початку 1987 року Даліда перебувала в постійній депресії, однак не припиняла творчу діяльність: вона була присутня на премії «Сезар», зрідка з'являлася на телебаченні, а у кінці квітня дала останній концерт в Анталії, що пройшов з аншлагом; провела традиційну зустріч зі своїм фан-клубом, розглядала сценарій мюзиклу «Клеопатра», де Даліді відводили головну роль. Зовні для шанувальників і простого глядача нічого не віщувало трагедії.

«Я чимало прожила і багато досягла. Але в моєму житті щось не спрацювало», — сказала якось співачка. В ніч з 2 на 3 травня 1987 Даліда наклала на себе руки, прийнявши велику дозу снодійного та запивши його віскі. На столі залишилася записка: "La vie m'est insupportable. Pardonnez-moi" («Життя для мене стало нестерпним. Пробачте мені»). Її серце зупинилося 3 травня близько 11:00 ранку. 7 травня відспівування і похорон співачки на кладовищі Монмартр набули воістину національного масштабу: попрощатися з легендою прийшов майже весь Париж.

Фільми з Далідою

• «La masque de Toutankhamon» («Маска Тутанхамона») 1954 р.
• «Sigara wel Kass» («Склянка та цигарка») 1954 р.
• «Brigade des moeurs» («Поліція моралі») 1957 р.
• «Rapt au deuxieme bureau» («Викрадення у другому бюро») 1958 р.
• «Parlez moi d'amour» («Говори мені про кохання») 1960 р.
• «L'inconnue de Hong Kong» («Незнайомка з Гонконгу») 1963 р.
• «Menage a l'Italienne» («Сім'я по-італійськи») 1965 р.
• «Io ti amo» («Я тебе кохаю») 1968 р.
• «Comme sur des roulettes» («Як по маслу») 1977 р.
• «Le sixieme jour» («Шостий день») 1986 р.

Пам'ять

• Даліда стала третьою жінкою після Жанни д'Арк та Сари Бернар, якій у Парижі встановлено пам'ятник (1997 року).
• Іменем Даліди названо площу в районі Монмартру французької столиці, у тому кварталі, де вона прожила довгі роки.
• У травні 1997 року з нагоди десятої річниці з дня смерті Даліди в Парижі пройшли численні заходи присвячені пам'яті співачки: публікації книг, випуск повного зібрання пісень, спеціальні передачі на радіо і телебаченні, статті в пресі, відкриття площі на Монмартрі, названої на її честь.
• На честь співачки була випущена поштова марка з її зображенням.
• До річниці смерті співачки в 2007 році в мерії Парижа було організовано протягом кількох місяців виставку нарядів співачки, її особистих речей, світлин. Виставка викликала настільки жвавий інтерес французів і туристів, що було прийнято рішення продовжити її ще на місяць.
• Для вистави «Служниці» Романа Віктюка значну частину матеріалу для музичного оформлення постановки взято із творчості Даліди: композиції Je suis malade, Tico tico, Je me repose, Monsieur l'amour.
• У 2016 році вийшов фільм французької режисерки Лізи Азуелос про життя співачки, роль Даліди виконала в ньому італійська актриса Свева Алвіті.

Посилання

• Російський фан-сайт Даліди [Архівовано 19 січня 2012 у Wayback Machine.]