Contemporary Records — американський лейбл звукозапису, заснований 1951 року.

Contemporary Records
Тип лейбл звукозапису
Засновано 1951
Засновник(и) Лестер Кенігd
Штаб-квартира  США
CMNS: Contemporary Records у Вікісховищі

Засновником лейблу став Лестер «Лес» Кеніг. Він виріс в Нью-Йорку та з дитинства захоплювався джазом. 1937 року Кеніг переїхав до Голлівуду та став писати сценарії для фільмів кінокомпанії Paramount Pictures. Разом з тим, він не забував про своє захоплення музикою, на початку 1940-х років продюсувавши записи на лейблі Jazz Man Records. Під час Другої світової війни він писав сценарії для документальних фільмів, а після її закінчення повернувся до музичної індустрії[1].

1949 року Лестер Кеніг створив свій перший лейбл Good Time Jazz Records, на якому видавав записи джазових виконавців, а 1951 року — лейбл Contemporary, призначений для випуску сучасних (англ. contemporary) авторів класичної музики. Невдовзі йому запропонували видати альбом виконавців, що виступали у джазовому клубі Lighthouse, і цей запис вийшов саме на Contemporary. 1953 року, під час розпалу антикомуністичної «Червоної загрози», Кеніга звинуватили у симпатії до «лівих», заборонивши працювати в Голівуді, тому він зосередився на розвитку власного лейблу звукозапису[1].

Спочатку Кеніг використовував для запису студію Capitol Records, але приносив туди власні мікрофони. В середині 1950-х років він створив студію, щоб покращити якість звукозапису, інвестувавши багато грошей в сучасне обладнання. 1956 року на Contemporary Records вийшли перші джазові записи у форматі стерео. Окрім цього, релізи лейблу вирізнялися якісним графічним оформленням. Серед музикантів, чиї записи виходили на лейблі Кеніга — барабанщик Шеллі Менн, саксофоністи Арт Пеппер, Орнетт Коулман та Сонні Роллінз, піаніст Хемптон Хоуз[2][1].

Після смерті Лестера Кеніга 1977 року президентом Contemporary Records став його син Джон Кеніг[1]. 1984 року лейбл придбала звукозаписувальна компанія Fantasy Records[2].

Примітки ред.

  1. а б в г Contemporary Records. Craft Recordings (англ.). Процитовано 3 квітня 2024.
  2. а б Southall, 2003, с. 69.

Література ред.