Бристоль Бакмастер (англ. Bristol Buckmaster) — британський двомісний навчальний літак завершальних етапів підготовки пілотів. «Бакмастер» мав близькі характеристики до реальних легких бомбардувальників і штурмовиків Королівських ВПС Великої Британії і дозволяв навчання на високих швидкостях і навантаженнях на крило.

Bristol Buckmaster
Призначення:навчальний літак
Перший політ:27 жовтня 1944
Прийнятий на озброєння:1945
На озброєнні у: Королівські ВПС Великої Британії
Розробник:Bristol Aeroplane Companyd
Виробник:Велика Британія Bristol Aeroplane Company
Всього збудовано:112
Конструктор:Bristol Aeroplane Companyd
Екіпаж:3 особи
Максимальна швидкість (МШ):566 км/год
Бойовий радіус:3219 км
Бойова стеля:9145 м
Довжина:14,15 м
Висота:5,33 м
Розмах крила:21,89 м
Площа крила:65,77 м²
Порожній:10 433 кг
Максимальна злітна:15 286 кг
Двигуни:2 × Bristol Centaurus VII
Тяга (потужність):2520 к.с. (1879 кВт)

Bristol Buckmaster у Вікісховищі

Історія

ред.

В воєнний час більший пріоритет було виділено розробці і виробництву бойових літаків, а навчальні літаки на озброєнні залишались або передвоєнних розробок, або модифікацій бойових літаків. Тому до 1944 року в ВПС Великої Британії не виявилось сучасних літаків для навчання пілотів легких бомбардувальників. Як відповідь міністерство авіації видало специфікацію T.13/43 на створення такого літака. Компанія Bristol вже мала схожі розробки, зокрема Bristol Bolingbroke, модифікацію Bristol Blenheim, який виготовлявся в Канаді і успішно використовувався як навчальний. Конструктори вирішили піти схожим шляхом і як основу для створення навчального «Типу 166», майбутнього «Бакмастера» (англ. Buckmaster) було взято наступника «Бленхейма» — Bristol Buckingham.

Прототип «Бакмастера» вперше здійнявся в повітря 27 жовтня 1944 року, незабаром був готовий і другий. Обидва були конвертовані на базі майже завершених Bristol Buckingham. Останньому не дуже пощастило і його замовлення було скасовано, коли 150 літаків ще знаходились на різних стадіях побудови. Частину «Бекінгемів» було завершено в вигляді вантажної модифікації, а 110 було завершено в вигляді «Бакмастерів».

Декілька «Бакмастерів» використовувались в 8-й ескадрильї як зв'язкові, але абсолютна більшість застосувались для навчання майбутніх пілотів Bristol Brigand і схожих літаків. В цій ролі вони прослужили до середини 50-их років, після чого були зняті з озброєння.[1]

Тактико-технічні характеристики

ред.

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II[1]

Технічні характеристики

ред.
  • Екіпаж: 3 особи
  • Довжина: 14,15 м
  • Висота: 5,33 м
  • Розмах крила: 21,89 м
  • Площа крила: 65,77 м ²
  • Маса порожнього: 10 433 кг
  • Максимальна злітна маса: 15 286 кг
  • Двигуни: 2 × Bristol Centaurus VII
  • Потужність: 2 × 520 к.с. (1879 кВт.)

Льотні характеристики

ред.
  • Максимальна швидкість: 566 км/год на висоті 3660 м
  • Дальність польоту: 3219 км
  • Практична стеля: 9145 м

Література

ред.
  • Monday, Devid. Consice Guide to British Aircraft of World War II. — London : Airspace Publishing Ltd, 1984. — 240 с. — ISBN 0600349675. (англ.)

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bristol Buckmaster

Примітки

ред.
  1. а б Monday, 1984, с. 70.