Вікіпедія

Babes in Toyland

американський рок-гурт

Babes in Toyland (англ. Діти в країні іграшок) — американський жіночий панк-роковий гурт з Міннеаполіса[1]. Створений у 1987 році гітаристкою Кет Б'єлланд, колектив став відомим під час гранджової ери та був помітною частиною феміністського руху riot grrrl[2]. З 1990 по 1995 роки гурт випустив декілька платівок, але невдовзі розпався. В середині 2010-х гурт ненадовго возз'єднався для низки концертних виступів[3].

Babes in Toyland
логотип
фотографія
Основна інформація
Жанр альтернативний рок
Роки 1987—2000
Країна  США
Місто Міннеаполіс
Лейбл Twin/Tone Records
Склад Кет Б'єлландd, Лорі Барбероd і Морін Херманd
Babes in Toyland у Вікісховищі

Історія ред.

Засновниця гурту Кет Б'єлланд починала свою кар'єру в Сан-Франциско де кілька років грала в різних гуртах. Там вона перетиналась с такими відомими музикантками, як Кортні Лав з Hole та Дженніфер Фінч з L7. В 1986 році в Міннеаполісі вона створила власний панк-роковий гурт, який назвала Babes in Toyland на честь улюбленого мюзиклу «Діти в країні іграшок». Пізніше квартет перетворився на тріо, в якому Б'єлланд співала та грала на гітарі[4]. Перший сингл гурту вийшов на андеграундному лейблі Sub Pop. Запис привернув увагу більш відомого колективу Sonic Youth, і ті запросили Babes in Toyland грати у них на розігріві під час концертного турне Європою[1][2].

 
Виступ в Гронінгені. 1991 рік

Дебютний альбом Babes in Toyland Spanking Machine вийшов в 1990 році на незалежному місцевому лейблі Twin/Tone Records. Його продюсером став Джек Ендіно. Наступного року було випущено мініальбом To Mother. На хвилі інтересу до альтернативної та панк-рок сцени, зумовленої популярністю гранджових гуртів, було підписано контракт з великим лейблом Reprise. Продюсером другої повноформатної платівки Fontanelle, що вийшла в 1992 році, став гітарист Sonic Youth Лі Ранальдо. В 1993 році вийшов ще один мініальбом Painkillers, а Babes in Toyland взяли участь в наймасштабнішому заході року, фестивалі Lollapalooza. Нарешті, після тривалої перерви, в 1995 році гурт випустив третій альбом Nemesisters[1].

В 1996 році Babes in Toyland залишила бас-гітаристка Морін Херман, а Б'єлланд зайнялась власним проєктом Katastrophy Wife разом із чоловіком Гленном Метсоном. Час від часу з'являлись чутки про реанімацію гурту та випуск нової платівки, а у 2000 році на лейблі Reprise вийшла збірка Lived. В листопаді 2001 року гурт зіграв своє останнє шоу, запис якого було видано у вигляді концертного альбому Minneapolism, після чого було оголошено про розпуск колективу[1][2].

 
Зірка Babes in Toyland на стіні нічного клуба First Avenue в Міннеаполісі

Музикантки Babes in Toyland не спілкувались майже п'ятнадцять років, і лише у 2013 році за запрошенням Херман зустрілися знову. Виявилось, що всі вони переживали не найкращі часи: у Б'єлланд було виявлено шизофренічний розлад; бас-гітаристка Морін Херман, в минулому алкоголічка і наркоманка, страждала від посттравматичного синдрому після зґвалтування; із барабанщицею Лорі Барберо стався інцидент в магазині, після якого вона отримала травми. Вони вирішили спробувати зібратись знову, і у 2015 році зіграли декілька реюніон-концертів[2]. Проте в серпні 2015 було оголошено про те, що Морін Херман залишає гурт через «особисті розбіжності»[5]; її змінила Клара Сел'єр[6]. Останній виступ гурту датовано 2017 роком. У 2020 році барабанщиця Лорі Барберо в інтерв'ю розказала, що гурт остаточно розпався[7].

Музичний стиль ред.

Пісні Babes in Toyland були повною протилежністю «невинній» та «дитячій» назві гурту. Кет Б'єлланд співала на «дорослі» теми, піднімаючи в текстах теми насилля, сексу, болі та злості. Її голос та поведінка на сцені були відповідними: іноді вони нібито шепотіла, а іноді — відчайдушно кричала[4]. Ритм-секція Babes in Toyland, що складалась з барабанів та бас-гітари, була досить енергійною, щоб підтримувати вокал Б'єлланд, а також підсилювати та доповнювати емоції її пісень[8].

Коли гурт підписав контракт з великим лейблом Reprise, на них почала звертати увагу преса, вважаючи, що гурт було створено під впливом феміністського руху riot grrrl, що був поширеним у Вашингтоні та Олімпії, і мав відношення до модного на той час гранджу. Насправді ж творчість Babes in Toyland стала продовженням панківського руху Середнього Заходу та Західного узбережжя США, таких як Cows та Wipers[4]. У виданні The New Rolling Stone Album Guide їхню творчість порівняли з двома іншими гуртами з Міннеаполісу — The Replacements та Husker Du, — проте назвали «більш традиційним панк-роком»[9].

Перші альбоми гурту, включаючи виданий на великому лейблі Fontanelle, звучали досить безкомпромісно, проте вже на третьому — Nemesisters — стали грати більш «чисто» та традиційно, перетворившись, на думку оглядача Rolling Stone, «на посередній метал-гурт»[9]. Марк Демінг (AllMusic) назвав колектив «одним з найбільш жорстоких і катарсичних музичних переживань свого часу, чия музика говорила мовою люті, але водночас була тонка та наповнена нюансами, немов вогнемет». На його думку, дуже небагато настільки ж грубих та конфронтаційних гуртів дев'яностих зуміли підписати контракти з великими лейблами, навіть попри розквіт альтернативного року[8].

Склад гурту ред.

Останній склад

  • Кет Б'єлланд — вокал, гітара (1987—2001, 2014—2020)[1]
  • Лорі Барберо — ударні, бек-вокал (1987—2001, 2014—2020)[1]
  • Клара Сел'єр — бас-гітара (2015—2020)[6]

Колишні учасники

  • Морін Херман — бас-гітара (1992—1996, 2014—2015)[1]
  • Джессі Фармер — бас-гітара (1997—2001)[10]
  • Мішель Леон — бас-гітара (1987—1992)[1]
  • Сінді Рассел — вокал (1987)[4]
  • Кріс Холец — бас-гітара (1987)[4]

Дискографія ред.

Студійні альбоми

  • 1990 — Spanking Machine[11]
  • 1992 — Fontanelle[12]
  • 1995 — Nemesisters[13]

Мініальбоми

  • 1991 — To Mother[14]
  • 1993 — Painkillers[15]

Концертні альбоми

  • 2001 — Minneapolism[16]

Збірки

  • 1992 — The Peel Sessions
  • 1993 — Dystopia
  • 2000 — Lived
  • 2000 — Devil
  • 2000 — Natural Babe Killers
  • 2001 — Viled
  • 2001 — The Further Adventures of Babes in Toyland
  • 2004 — The Best Of Babes In Toyland And Kat Bjelland
  • 2016 — Redeux
  • 2020 — The Complete Albums 1990—1995[17][18]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и Erlewine, Stephen Thomas. Babes in Toyland Biography, Songs, & Albums. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 10 квітня 2022.
  2. ↑ а б в г Barton, Laura (22 лютого 2015). Babes in Toyland: ‘Our reunion is all about the friendship’. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 10 квітня 2022.
  3. ↑ Nast, Condé (11 лютого 2015). Babes In Toyland Perform First Concert in 18 Years. Pitchfork (амер.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  4. ↑ а б в г д From a Minneapolis art gallery’s basement to the heights of the alternative rock scene: Babes in Toyland. MinnPost (амер.). 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 10 квітня 2022.
  5. ↑ Dazed (4 січня 2016). Ex-Babes In Toyland bassist says rape essay got her fired. Dazed (англ.). Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 10 квітня 2022.
  6. ↑ а б Babes In Toyland announce brand new bassist Clara Salyer. Upset (англ.). Процитовано 10 квітня 2022.
  7. ↑ Lori Barbero on Babes in Toyland's definitive break-up post reunion (Conan Neutron interview, 2020) (англ.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  8. ↑ а б Mark Deming. Redeux - Babes in Toyland | Songs, Reviews, Credits | AllMusic (англ.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  9. ↑ а б Brackett, Nathan; Hoard, Christian David (2004). The New Rolling Stone Album Guide (англ.). Simon and Schuster. ISBN 978-0-7432-0169-8. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  10. ↑ Byrd, Steve (11 червня 2015). Interview with Sick of Sarah’s Jessie Farmer and Katie Murphy - Guitar Girl Magazine (амер.). Процитовано 10 квітня 2022.
  11. ↑ Babes In Toyland - Spanking Machine (рос.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  12. ↑ Babes In Toyland - Fontanelle (рос.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  13. ↑ Babes In Toyland - Nemesisters (рос.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  14. ↑ Babes In Toyland - To Mother (рос.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  15. ↑ Babes In Toyland - Painkillers (рос.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  16. ↑ Babes In Toyland - Minneapolism (Live For The Last Time) (рос.), архів оригіналу за 10 квітня 2022, процитовано 10 квітня 2022
  17. ↑ Babes In Toyland. Discogs (рос.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  18. ↑ Babes in Toyland Albums and Discography. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Babes_in_Toyland&oldid=41527535