Відкрити головне меню

Кобра (індекс комплексу — 9К112(-1), ракети — 9М112(М), за класифікацією МО США і НАТО — AT-8 Songster) — радянський комплекс керованого озброєння танка (ККОТ) з радіокомандним наведенням, призначений для боротьби з танками, об'єктами бронетанкової техніки, малорозмірними цілями типу ДОТ, ДЗОТ і вертольотами. Стрільба може вестися з штатної гладкоствольної 125 мм гармати 2А46 танків Т—64 і Т—80.

9К112 «Кобра»
9М112.jpg
Тип комплекс керованого озброєння танка
Походження СРСР
Історія використання
На озброєнні з 1976
Оператори див. «Оператори»
Історія виробництва
Розробник О. Е. Нудельман
КБ «Точмаш»
Розроблено 1975
Виготовлення 9М112: 1975-1979 рр.
9М112М: 1979-1984 рр.
Варіанти див. «Варіанти»
Характеристики
Вага 37,2 кг
Довжина з метальним зарядом — 1000 мм
у польоты — 968 мм
Діаметр 125 мм
Боєголовка кумулятивна
Вага боєголовки 4,5 кг

Операційна
дальність
по наземній ціли — 100—4000 м
по вертольоту — 4000 м
Практична межа 500 м
Швидкість 400 м/с
Система
наведення
радіокомандне
Точність 0,8
Пускова
платформа
гладкоствольна танкова гармата 2А46-2

Commons-logo.svg 9М112 «Кобра» у Вікісховищі

Розроблено в КБ «Точмаш» (м. Москва) під керівництвом Нудельмана О. Е. У 1976 році був прийнятий на озброєння в СРСР.

Стрільба керованим активно—реактивним снарядом (КРС) може вестися з танка на ходу і на місці на будь-яких грунтах, за рахунок введення початкового кута підвищення гармати з подальшим програмним виведенням КРС на лінію візування. КРС виконана за двовідсічною компоновкою - бойова частина і відсік двигуна.

Послужив основою для подальших розробок.

ІсторіяРедагувати

У 1975 році проводилися випробування комплексу 9К112 «Кобра» в складі «Об'єкта 447», яким був переобладнаний танк Т-64А, оснащений квантовим прицілом-далекоміром типу 1Г21 і комплексом ракетного озброєння «Кобра» з ракетою 9М112. Пуск ракети проводився з штатної гармати Д—81 (2А46). Після успішного завершення випробувань, модернізований танк Т—64Б з ракетним комплексом 9К112 (з ракетою 9М112), був прийнятий на озброєння в 1976 році.

6 червня 1978 року постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР на озброєння був прийнятий танк Т—80Б (випробування проходили на Т—80Б об'єкт 219Р), оснащений гарматою 2А46—2, комплексом керованого озброєння 9ДО112—1 (з ракетою 9М112М) і системою керування вогнем (СКВ) 1А33 «Об» в складі: квантового прицілу-далекоміра приладу спостереження 1Г42, електронного балістичного обчислювача 1В517 з автоматичним введенням поправок, електрогідравлічного двоплощинного стабілізатора гармати 2Е26М, блоку дозволу пострілу 1Г43 і комплекту датчиків. Надалі комплексом «Кобра» оснащувалися основні танки з динамічним захистом типів Т-64БВ і Т—80БВ та деякі інші зразки дослідних і дрібносерійних машин: «Об'єкт 219РД», «Об'єкт 487», «Об'єкт 219А» тощо.

У 1979 році на гороховецькому полігоні були проведені успішні стрільби в нічних умовах, а також випробування по застосуванню ККО «Кобра» по вертольотам. Нічні пуски на максимальну дальність до 4 км забезпечувалися застосуванням двох—трьох 120 мм освітлювальних мін, які вистрілювалися з інтервалом 4—8 с.

Модифікації ракетРедагувати

Удосконалення «Кобри» велося в основному в напрямку підвищення бронепробиття бойової частини, а також вдосконалення конструкції, підвищення надійності ракет і зниження трудомісткості її виробництва. Були розроблені:

  • 9М112 — базовий варіант ракети, прийнятий на озброєння в 1976 році в складі ККОТ 9К112 танка Т—64Б;
  • 9М112М — модернізована модифікація яку випробували у 1977 році і прийнята на озброєння в 1978 році в складі ККОТ 9ДО112—1 танка Т-80Б, бронепробиття збільшено на 20%. У серії з кінця 1979 року;
  • 9М112М2 — варіант 9М112 з бронепробиттям, збільшеним на 40% в порівнянні з вихідним зразком, проходив льотні відпрацювання в 1983 році. Габарити ракети і умови експлуатації залишилися без зміни. Головний відсік 9Н46 даної модифікації ракети комплектувався БЧ типу 9Н138;
  • 9М124 — модифікація аналогічна по конструкції 9М112М2, але має головний відсік типу 9Н145 укомплектований ще більш потужною БЧ 9Н144, яка відрізнялася матеріалом кумулятивної воронки, вибуховою речовиною і відповідно, підвищеною, щодо БЧ 9Н138, ефективністю (бронепробиття збільшено на 80% відносно базової модифікації «Кобри» );
  • 9М128 — ракета модернізованого комплексу «Агона» з тандемною БЧ, розробка розпочата в 1984 році. Досягнуто бронепробиття до 650 мм гомогенної броні, але до 1985 року, коли був підготовлений технічний проект і розроблено технічну документацію, на озброєння вже були прийняті комплекси «Свір» і «Рефлекс» з наведенням по лазерному променю, тому все знову побудовані танки сімейства Т 80 оснащувалися цими комплексами. У 1986 році «Агона» надійшла на державні випробування, а в 1988 році була прийнята на озброєння.

Система управління ККО «Кобра» залишилася без змін і дозволяє робити пуски всіх варіантів ракет.

Тактико-технічні характеристикиРедагувати

 
КРС 9М112 у лотку механізму заряджання танку T-64.
  • Калібр: 125 мм
  • Маса КРС: 37,2 кг
  • Довжина КРС з метальним зарядом: 1000 мм
  • Довжина КРС в польоті: 968 мм
  • Дальність стрільби:
    • по наземній цілі - 100-4000 м
    • по вертольоту - 4000 м (при видачі цілевказівки з 5000 м)
  • Максимальна швидкість рухомої цілі:
    • наземної - 75 км/год
    • вертольота - 300 км/год
  • Максимальна висота цілі типу вертоліт: 500 м
  • Максимальна швидкість руху носія: 30 км/год
  • Максимальна швидкість КРС: 400 м/с
  • Максимальна тривалість польоту: 17 с
  • Бронепробиваемость: до 600-700 мм
  • Імовірність поразки цілі типу танк: 0,8
  • Бойова частина: кумулятивна, 4,5 кг
  • Система керування: напівавтоматична, з пеленгацією снаряда по бортовому випромінювача і передачею команд по радіолінії
  • Час приведення в готовність до застосування: 3-4 хв.

ОператориРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Гамова Светлана (2011-10-06). Ракеты-старухи оказались молодухами Подробнее: http://www.ng.ru/cis/2011-10-06/1_rockets.html (рус.). Независимая газета. Архів оригіналу за 2012-03-27. Процитовано 2011-12-09. 

ЛітератураРедагувати

Александров С. «Кобра» кусает через ствол (журнал) // Оружие. — 2007. — № 11. — С. 52-55. — ISSN 1728-9203.

ПосиланняРедагувати