Відкрити головне меню
Підводні човни проекту 636 "Варшавянка"
Improved Kilo class SS.svg
Kilo-class in SPb.JPG
Під прапором Flag of the People's Republic of China.svg КНР, 10 човнів

В'єтнам В'єтнам, замовлено 6 човнів Алжир Алжир, 2 човни, 2 замовлено Росія Росія, 6 замовлено

Спуск на воду з 1995 р (12 човнів, замовлено 14)
Основні характеристики
Тип корабля Багатоцільовий ДПЧ
Позначення проекту 877 (636)
Розробник проекту ЦКБ «Рубін»
Головний конструктор Ю. М. Кормиліцин
Класифікація НАТО Improved Kilo
Швидкість (надводна) 11 вузлів (21 км/год)
Швидкість (підводна) 19-20 вузлів (37-38 км/год)
Робоча глибина занурення 240 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавания 45 діб
Екіпаж 52 особи[1]
Вартість $300 млн. (2009 рік)[2]
Розміри
Водотоннажність надводна 2350[3] 2300т
Водотоннажність підводна 3950 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 73,2 м 72,6-73,8
Ширина корпусу найб. 9,9 м
Середня осадка (по КВЛ) 6,2 м
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
Носові: 6 ТА калібру 533-мм з автоматичним заряджанням, 18 торпед (6 в ТА) або 24 міни.
Ракетне озброєння РК «Калібр», замість частини торпед. Бірюза ЗМ-54Э1
ППО ПЗРК «Стріла-3М» або «Ігла-1» (8 ракет)
Commons-logo.svg Зображення на Вікісховищі

Проект 636 Варшавянка (Improved Kilo) — серія багатоцільових підводних човнів спроектованих в СРСР на базі проекту 877 Палтус і добудованих в РФ. Серія планувалася як один з експортних варіантів.

ІсторіяРедагувати

Збільшені до 1970-их років можливості гідроакустичних засобів призвели до легкого виявленню підводних човнів по акустичному полю,[4] і радянські конструктори стали приділяти питанням зниження шумності першорядну увагу. Так як шуми підводних човнів проекту 641Б, що відносяться до другого покоління, знизити не вдалося, то було прийнято рішення спроектувати принципово новий тип підводного човна, у зв'язку з чим в конструкторському бюро «Рубін» під керівництвом Ю. М. Корміліціна була розпочата розробка проекту дизельних підводних човнів третього покоління. Згідно із завданням, проектований човен повинен був би гарантовано вигравати в дуельних ситуаціях у будь-якого підводного човна даного класу, що досягалося оптимальним поєднанням дальності засобів виявлення, швидкодії і потужності зброї.[5]

Завчасно в проект були закладені великі можливості для подальших модернізацій. Будівництво велося двома серіями, що значно відрізняються за характеристиками. У складі ВМФ СРСР всі човни були віднесені до проекту 877, а експортні — одна серія позначалася як проект 877Е і 877ЕКМ, друга — проект 636. У 1979 році на заводі ім. Ленінського Комсомолу в Комсомольську-на-Амурі був закладений головний корабель проекту, котрий був переданий флоту в 1982 році. Згодом човни проекту 877 випускалися на суднобудівних заводах у Ленінград і й Горькому.


Підводні човни серії 636 передбачалося будувати у великих кількостях на експорт в країни Варшавського договору, тому проект і носить таку назву. Човен призначений для боротьби з підводними і надводними кораблями противника, захисту військово-морських баз, морського узбережжя і морських комунікацій. Основний проект проекту 877 «Палтус» був створений в 1970-х роках, серія за проектом 636 — одна з останніх його модифікацій. Будівництво кораблів проекту 636 почалося з середини 1990-х років. Човен Б-340 проекту 636М, добудований в 2005 році на замовленням Китаю, ставши останнім підводним човном, повністю побудованим на заводі «Червоне Сормово».[6][7] Не випадково на урочистому мітингу, присвяченому спуску цього човна, депутат Держдуми Юрій Сентюрін заявив: «ця подія — знак того, що у підприємства велике майбутнє».[8]

Сучасне будівництво човнів цієї серії здійснюється на заводі Адміралтейські верфі в Санкт-Петербургу. Підводні човни модифікованої серії 636 проекту мають більш високу (у порівнянні з базовим проектом) бойову ефективність. Оптимальне поєднання акустичної скритності і дальності виявлення цілей, новітній інерціальний навігаційних комплекс, сучасна автоматизована інформаційно-управляюча система, потужне швидкодіюче торпедно-ракетне озброєння забезпечують світовий пріоритет кораблів цього класу в області неатомного підводного кораблебудування[9]


КонструкціяРедагувати

Двокорпусна, міцний корпус з 6 водонепроникними відсіками:

  1. Перший відсік ділиться на три палуби. Верхня зайнята торпедним озброєнням, середня — житлова, у нижній — перша група акумуляторів.
  2. Другий відсік також трьохпалубний. На верхній палубі — центральний пост, під ним — друга палуба, на якій розташований рубка радиста і рубка одного з помічників штурмана. Через цей же відсік проходять всі висувні пристрої.
  3. Третій відсік — трьохпалубний, житловий. Дві палуби зайняті приміщеннями для екіпажу, а нижня — другою групою акумуляторної батареї.
  4. Четвертий відсік — дизель-генераторний.
  5. П'ятий відсік — електромоторний. З цього відсіку випускається кормовий аварійний буй.
  6. Шостий відсік — кормовий, в ньому знаходяться електродвигун економічного ходу і приводи рулів, кормовий люк.

Легкий корпус обмежує розвинений носовий край, у верхній частині якого знаходяться торпедні апарати, а нижню займає розвинена основна антена гідроакустичного комплексу «Рубікон-М».

Обгороджування висувних пристроїв знаходиться над другим відсіком і виконує звичайні свої функції — ходовий місток, повітрозабірник, обтікання і захист перископів, антен і інших підіймально-щоглових пристроїв, там же знаходиться герметичний кранець для ПЗРК «Стріла-3М» або «Ігла-1»


ОзброєнняРедагувати

Човни проекту отримали автоматизований комплекс озброєння. До складу озброєння увійшли 6 торпедних апаратів калібру 533-мм; боєкомплект 18 торпед або 24 міни. Перезарядження ТА здійснюється за 15 секунд. З ТА був можливий запуск крилатих ракет. За радянських часів на кораблях встановлювався оборонний ЗРК «Стріла-3», який міг використовуватися в надводному положенні. Ракетний комплекс «Клаб» міг встановлюватися на човнах серії 636М.

Енергетичне обладнанняРедагувати

Підводні човни проекту 636 мають одновальну енергетичну установку, реалізовану за принципом повного електроруху. Два дизеля типу 4-2ДЛ42М мають потужність по 1000 кВт при частоті обертання 700 об/хв, і працюють спільно з генераторами типу ПГ-142. Гребний електродвигун моделі ПГ-101 має потужність 5500 к.с. (4040 кВт) на 500 об/хв і дублюється електродвигуном економічного ходу типу ПГ-140 (139 кВт на 150 об/хв)[10]. Два резервних рушії типу «гвинт в трубі» знаходяться в напівкільцевих тунелях в кормовій частині всередині легкого корпусу човна[11] і приводяться в обертання резервними електродвигунами ПГ-168 (2x 75 кВт при 650 об/хв).

Акумуляторна батарея типу 446 складається з двох груп по 120 елементів в кожній, і розміщена на нижніх палубах 1-го і 3-го відсіків.

Дальність ходу:

  • економічним ходом в підводному положенні при 3 вузлах швидкості — 400 миль (724 км)
  • в режимі РДП (шноркеля) на швидкості 7 вузлів — 7500 миль (13650 км)[12].

Радіоелектронне і гідроакустичне обладнанняРедагувати

ЕксплуатаціяРедагувати

Сучасний статус і перспективиРедагувати

Підводні човни серії 636 «Варшавянка», і його модифікації, є основним класом неатомних підводних човнів, будованих в Росії. Вони стоять на озброєнні як російського, так і ряду зарубіжних флотів. Базовий проект серії 877 «Палтус», розроблений в кінці 1970-х років, вважається вельми вдалим, тому будівництво серії, з рядом удосконалень, продовжувалося і в 2010-х роках.

Починаючи з 2014 року для Чорноморського флоту побудовано шість підводних човнів

  • Головний підводний човен Б-261 «Новоросійск» прийнятий в бойовий склад флоту 22 серпня 2014 року. Пройшов дослідну експлуатацію на глибоководних полігонах Північного флоту. 21 вересня 2015 року прибув до місця основного базування на Новоросійську військово-морську базу ЧФ.
  • Другий човен — Б-237 «Ростов-на-Дону» — прийнятий в бойовий склад флоту 30 грудня 2014 року. Пройшов дослідну експлуатацію на глибоководних полігонах Північного флоту. 16 грудня 2015 року прибув до місця основного базування на Новоросійську військово-морську базу ЧФ.
  • Третій човен — Б-262 «Старий Оскол» — прийнятий до бойового складу флоту 3 липня 2015 року. 1 липня 2016 року прибув до місця основного базування на Новоросійську військово-морську базу ЧФ.
  • Четвертий човен — Б-265 «Краснодар» — прийнятий до бойового складу флоту 5 листопада 2015 року.
  • П'ятий човен — Б-268 «Великий Новгород» — прийнятий до бойового складу флоту 26 жовтня 2016 року.
  • Шостий човен — Б-271 «Колпіно», прийнятий до бойового складу флоту 24 листопада 2016 року.

Наразі (2017 рік) планується ще одна серія з шести човнів проекту 636.3 для Тихоокеанського флоту Російської Федерації.[16]

Оцінка проектуРедагувати

Серія 636 відрізнялася від базового проекту 877:

  • потужнішими руховими системами і вищою підводною швидкістю;
  • більшою дальністю плавання на дизельних двигунах;
  • покращені електронні компоненти;
  • поліпшені гідроакустичні системи (у тому числі був встановлений гідролокаторМГК-400EM замість МГК-400 «Рубікон»);
  • зниженими шумами.

ПредставникиРедагувати

 
Схема проекту 877
 
Схема проекту 636


Назва Завод Заводський № Закладений Спущений на воду Переданий флоту Флот Країна-оператор Стан
Проект 636
366 Yuan Zhend 66 Hao Адміралтейські верфі 01616 16.07.1996 26.04.1997 26.08.1997 ВМС Китаю   КНР Активний
367 Yuan Zhend 67 Hao Адміралтейські верфі 01327 28.08.1997 18.06.1998 25.10.1998 ВМС Китаю   КНР Активний
Проект 636М
368 Yuan Zhend 68 Hao Адміралтейські верфі 01329 18.10.2002 27.05.2004 20.10.2004 ВМС Китаю   КНР Активний
369 Yuan Zhend 69 Hao Адміралтейські верфі 01330 18.10.2002 19.08.2004 ВМС Китаю   КНР Активний
370 Yuan Zhend 70 Hao Адміралтейські верфі 01331 2004 ВМС Китаю   КНР активний
371 Yuan Zhend 71 Hao Адміралтейські верфі 01332 2004 ВМС Китаю   КНР Активний
372 Yuan Zhend 72 Hao Адміралтейські верфі 01333 2004 ВМС Китаю   КНР Активний
021 Messali el Hadj Адміралтейські верфі 01336 ВМС Алжиру   Алжир Активний
022 Akram Pacha Адміралтейські верфі 01337 ВМС Алжиру   Алжир Активний
Проект 636.1
HQ-182 Hà Nội («Ханой») Адміралтейські верфі 01339 2009 28.8 .2012 ВМС В'єтнаму   В'єтнам Спущено на воду
Проект 636.3
Б-261 «Новоросійськ» Адміралтейські верфі 01670 20.08.2010 28.11.2013 17.09.2014 Чорноморський флот ВМФ Росії   Росія Активний
Б-237 «Ростов-на-Дону» Адміралтейські верфі 01671 21.11.2011 26.06.2014 30.12.2014 Чорноморський флот ВМФ Росії   Росія Активний
Б-262 «Старий Оскол» Адміралтейські верфі 01672 17.08.2012[17] 28.08.2014 03.07.2015 Чорноморський флот ВМФ Росії   Росія Активний
Б-265 «Краснодар» Адміралтейські верфі 01673 20.02.2014 25.04.2015 05.11.2015 Чорноморський флот ВМФ Росії   Росія Прийнятий у склад флоту
Б-268 «Великий Новгород» Адміралтейські верфі 01674 30.10.2014[18] 18.03.2016 26.10.2016[19] Чорноморський флот ВМФ Росії   Росія Прийнятий у склад флоту
Б-271 «Колпіно» Адміралтейські верфі 01675 30.10.2014[18] 31.05.2016[20] 24.11.2016[21] Чорноморський флот ВМФ Росії   Росія Прийнятий у склад флоту

ПриміткиРедагувати

  1. Неатомная подводная лодка КИЛО-класса (пр. 636). admship.ru. Архів оригіналу за 2012-02-28. Процитовано 2011-12-17. 
  2. Рособоронэкспорт, обзор прессы[недоступне посилання з червень 2019]
  3. Проект 636. deepstorm.ru. Архів оригіналу за 2012-02-28. Процитовано 2011-11-25. 
  4. Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок, том 1, стр 69
  5. Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок, том 1, стр 71
  6. Б-340, 373 «Yuan Zhend 73 Hao» (ВМС Китаю), проект 877, 636М, deepstorm.ru
  7. Нижегородский завод «Красное Сормово» завершает производство последней в своей истории подводной лодки Архівовано 9 листопад 2013 у Wayback Machine., nta-nn.ru, 19.07.2004
  8. Завод «Красное Сормово» спустил на воду очередную дизельную подлодку Архівовано 9 листопад 2013 у Wayback Machine., nta-nn.ru, 11.05.2004
  9. ОАО «Адмиралтейские верфи» заложило большую дизель-электрическую подводную лодку проекта 636.3 «Старый Оскол»
  10. Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок. — СПб. : «Элмор», 2009. — С. 232-233. — 280 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7399-0153-7.
  11. Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок. — СПб. : «Элмор», 2009. — С. 241. — 280 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7399-0153-7.
  12. Дизель-электрическая подводная лодка проекта 636 «Варшавянка» — ОРУЖИЕ РОССИИ, Информационное агентство. Архів оригіналу за 26 серпень 2012. Процитовано 6 лютий 2013. 
  13. Lenta.ru: Оружие: Россия передала иностранному покупателю подлодку проекта «Варшавянка»
  14. Вьетнам купит российские подлодки на два миллиарда долларов. lenta.ru. 15.12.2009. Архів оригіналу за 28.02.2012. 
  15. Алжир докупит у России две "Варшавянки", Лента.ру, 19 вересня 2012
  16. В Петербурге начали строить тихоокеанскую серию подлодок. ФлотПром. Процитовано 2016-11-01. 
  17. Заложена третья подводная лодка проекта 06363 для ВМФ России. Сделано у нас. Процитовано 2016-11-01. 
  18. а б Заложены подводные лодки «Великий Новгород» и «Колпино». Сделано у нас. Процитовано 2016-11-01. 
  19. Пятая подлодка "Варшавянка" для Черноморского флота будет передана военным. ТАСС. Процитовано 2016-10-29. 
  20. Сегодня будет спущена на воду дизель-электрическая подлодка «Колпино» : Министерство обороны Российской Федерации. structure.mil.ru. Процитовано 2016-10-29. 
  21. Подлодка "Колпино" после передачи флоту сразу отправится в Новороссийск. РИА Новости (ru). 20161124T1153+0300Z. Процитовано 2017-07-18. 

ЛітератураРедагувати

  • Ю Апалков Корабли ВМФ СССР. Многоцелевые ПЛ и ПЛ спецназначения. Санкт Петербург 2003, ISBN 5-8172-0069-4
  • А. Б. Широкорад Советские подводные лодки послевоенной постройки' Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0.
  • А. Е. Тарас Дизельные подводные лодки 1950–2005 М. Харвест 2006 ISBN 5-17-036930-1
  • Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок. — СПб.: «Элмор», 2009. в 2 томах, том 1 — 336 с. — 1000 екз. — ISBN 5-7399-0146-4, том 2 — 280 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7399-0153-7
  • Oleg A. Godin, David R. Palmer: History of Russian underwater acoustics. World Scientific Publishing Company, 2008, ISBN 978-981-256-825-0 (englisch).
  • Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapon systems. 5. Auflage, US Naval Institute Press, 2006, ISBN 978-1-55750-262-9 (englisch).

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати