Вікіпедія

138-ма окрема мотострілецька бригада (РФ)

військова частина
(Перенаправлено з 45-та мотострілецька дивізія (РФ))

138-ма окрема гвардійська мотострілецька Красносільська ордена Леніна, Червонопрапорна бригада (138 ОМСБр, в/ч 02511) — з'єднання мотострілецьких військ Сухопутних військ Збройних сил Російської Федерації чисельністю в бригаду. Пункт постійної дислокації — селище Каменка Виборзького району Ленінградської області. Входить до складу 6-ї загальновійськової армії, Західний військовий округ.

138-ма окрема мотострілецька бригада
(з 1997)
45-та мотострілецька дивізія
(1992—1997)
КраїнаРосія Росія
Вид Сухопутні війська РФ
Тип Мотострілецькі війська
Чисельністьбригада
У складі
 6 ЗА
Пункти базуваннясел. Каменка, Виборзький район, Ленінградська область
Оснащення40 Т-72Б3
Війни/битвиПерша чеченська війна
Російсько-українська війна
Почесні найменуванняРосійська гвардія Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Медіафайли на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 138-ма бригада.

У 2022 році підрозділи бригади брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну, де вели бої під Харковом.

Історія

ред.

Після розпаду СРСР 45-та гвардійська мотострілецька дивізія Радянської армії увійшла до складу Збройних сил Російської Федерації.

У 1992 році дивізія отримала статус миротворчої. Вона брала участь у придністровському, грузино-абхазькому, грузино-осетинському збройних конфліктах.

Військовослужбовці з'єднання виконували завдання у Югославії й Таджикистані.

У 1994—1995 роках солдати 45-ї гвардійської мотострілецької дивізії брали участь у Першій російсько-чеченській війні (129-й гв. мотострілецький полк під командуванням гвардії полковника Олександра Борисова й 133-й окремий гв. танковий батальйон) у найзапекліших боях у Грозному й Ханкалі.

У грудні 1997 року у зв'язку з реформуванням Збройних сил Росії з 45-ї дивізії була створена 138-ма окрема мотострілецька бригада, що успадкувала ордени, почесні найменування, історичний формуляр, бойову славу та всі традиції з'єднання.

З 1 вересня 2010 року у зв'язку з ліквідацією Ленінградського військового округу перейшла до складу створеного Західного військового округу.

Бригада під командуванням генерала Аркадія Марзоєва брала участь у війні з Україною на Донбасі та зазнала тяжких втрат наприкінці січня — першій половині лютого 2015 року в боях за Дебальцеве[1][2].

Російське вторгнення в Україну 2022 року

ред.
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)

2022 року підрозділи полку брали участь у повномасштабному вторгненні РФ в Україну. З першого дня війни 24 лютого під Харків в с. Мала Рогань і с. Вільхівка увійшли дві батальйонні тактичні групи 138-ї мотострілецької бригади та зведена БТГ 59-го танкового полку ЗС РФ. Вони були перекинуті з полігону в Курській області, де четверо військовослужбовців відмовилися воювати на території України. У складі батальйонних груп було близько половини солдат строкової служби[3].

Докладніше: Бої за Харків (2022)

Зачистка с. Мала Рогань і с. Вільхівка від російських сил тривала три дні з 25 березня до 28 березня[3].

30 березня Юрій Бутусов повідомив, що під Харковом були розбиті дві батальйонно-тактичні групи, які були створені на основі 138-ї бригади, а також 59-й танковий полк. Він повідомив, що були захоплені штаби цих частин, вся штабна документація, карти, списки особового складу, машини управління, повні комплекси зв'язку[4].

Наприкінці 2023 року бригада знаходиться на півночі Луганської області, бере участь в обороні Кремінної та у спробах сил РФ наступати на Куп'янськ[5].

Командири

ред.
  • 21.11.1997 — 15.7.1999 — генерал-майор Малофєєв Михайло Юрійович.
  • 05.8.1999 — 07.7.2000 — генерал-майор Турченюк Ігор Миколайович.
  • 08.07.2000 — 21.09.2000 — т. в. о. полковник Фатулаєв Багір Юсуф-огли.
  • 22.9.2000 — 22.02.2002 — генерал-майор Йолкін Анатолій Анатолійович.
  • 11.7.2002 — 09.6.2004 — генерал-майор Сердюков Андрій Миколайович[6][7].
  • 22.6.2004 — 14.6.2005 — генерал-майор Цільке Володимир Генріхович.
  • 14.6.2005 — 24.4.2008 — полковник Романенко Олександр Васильович.
  • 25.4.2008 — 19.6.2008 — т. в. о. полковник Фролов Володимир Петрович.
  • 20.6.2008[8] — 10.2009[9] — полковник Асланбеков Алібек Наврузбековіч.
  • 2009 — 26.10.2010[10] — полковник Яшин Дмитро Олександрович.
  • 19.04.2011[11] — 10.09.2014 — генерал-майор Новкін Олександр Іванович.
  • 2014 — 07.2016 — генерал-майор Марзоєв Аркадій Васильович.
  • 07.2016 — 09.2017 — полковник Плохотнюк Валерій Володимирович.
  • 09.2017 — 09.2019 — полковник Колесников Олексій Миколайович.
  • З 09.2019 — полковник Колчин Василь Іванович.

Склад бригади

ред.
  • 667-й окремий гвардійський мотострілецький Ленінградський батальйон.
  • 697-й окремий гвардійський мотострілецький Ленінградський батальйон.
  • 708-й окремий гвардійський мотострілецький Ленінградський Червонопрапорний батальйон.
  • 133-й окремий гвардійський танковий Ідріцкій Червонопрапорний, ордена Суворова батальйон.
  • 486-й окремий гвардійський самохідно-артилерійський Ленінградський Червонопрапорний дивізіон.
  • 721-й окремий самохідно-артилерійський дивізіон.
  • 383-й окремий реактивний артилерійський дивізіон.
  • 3525-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон.
  • 247-й окремий гвардійський зенітний ракетний дивізіон.
  • 253-й окремий зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (с.Каменка, Виборгський р-н, Ленінградська обл.)
  • 49-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон.
  • 511-та окрема рота радіоелектронної боротьби.
  • Батарея управління та артилерійської розвідки (начальника артилерії).
  • Взвод управління і радіолокаційної розвідки (начальника протиповітряної оборони).
  • Взвод управління (начальника розвідувального відділення).
  • Ремонтно-відновлювальний батальйон.
  • Батальйон матеріального забезпечення.
  • Комендантська рота.
  • Рота РХБЗ.
  • Медична рота.
  • Взвод інструкторів.
  • Взвод тренажерів.
  • Полігон.
  • Оркестр.

Втрати

ред.

Із відкритих джерел відомо про деякі втрати бригади:

Докладніше: Втрати 138-ї окремої мотострілецької бригади (РФ)

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Из-за чего покончил с собой подполковник Лисицкий и причем тут глава российского Генштаба Герасимов и его протеже генерал Марзоев. BBC News Русская служба (рос.). 21 червня 2023. Архів оригіналу за 19 листопада 2023. Процитовано 22 червня 2023.
  2. ↑ Игорь Сутягин Russian Forces in Ukraine, p. 6 // Королевский объединённый институт оборонных исследований
  3. ↑ а б "Як у XXI столітті може відбуватися така війна?": полонений розповів про втрати ворога під Харковом. 2day.kh.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  4. ↑ Дві БТГ 138-ї мотострілецької бригади та зведена БТГ 59-го танкового полку ЗС РФ розгромлені під Харковом воїнами 92-ї бригади та добровольчими загонами, - Бутусов. ФОТО. censor.net. 30 березня 2022. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  5. ↑ Как мать погибшего в Украине российского военного более полугода разыскивала его. BBC News Русская служба (рос.). 8 листопада 2023. Архів оригіналу за 8 листопада 2023. Процитовано 8 листопада 2023.
  6. ↑ т.в.о. з 10.03.2002
  7. ↑ «ВДВ — дом родной» [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.]. «Тульский молодой коммунар» № 98 (10640) 21.07.2004 г
  8. ↑ Командующий войсками ЛенВО представил личному составу командира 138-й гвардейской омсбр[недоступне посилання з Январь 2018], Новости ЛенВО, 3.07.2008
  9. ↑ Командование 138-й мотострелковой бригады в посёлке Каменка лишилось постов за дедовщину [Архівовано 13 січня 2020 у Wayback Machine.], Российская газета, 10 декабря 2009
  10. ↑ Кадровые изменения в Вооружённых Силах. Архів оригіналу за 1 квітня 2015. Процитовано 13 січня 2020.
  11. ↑ Кадровые изменения в командном составе Вооружённых Сил. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2022.

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=138-ма_окрема_мотострілецька_бригада_(РФ)&oldid=42999860