Відкрити головне меню

Д—68 (Індекс ГРАУ — 2А21) — радянська гладкоствольна танкова гармата. Розроблена у Свердловському ДКБ-9.

2А21 (Д-68)
Тип гладкоствольна танкова гармата
Походження СРСР
Історія використання
На озброєнні з 1961
Оператори СРСР СРСР
Історія виробництва
Розробник ДКБ-9
Розроблено 1959
Виробник Завод №9
Виготовлена
кількість
не менше 1200
Характеристики
Вага 2,15 т
Довжина ствола — 6,05 м

Калібр 115 мм
Казенник горизонтально-клиновий
Відбій гідропневматичний
Підвищення -6…+14
Траверс 360
Темп вогню до 10
Дульна швидкість БПС: 1615 м/с
БКС: 950 м/с
ОФС: 800 м/с
Ефективна дальність вогню БПС: 4000 м
БКС і ОФС: 3300 м
Максимальна дальність вогню ОФС: 8960 м
Система живлення автоматичне

Зміст

Історія створенняРедагувати

Гармата Д—68 розроблена в ДКБ-9 на Свердловському артилерійському заводі № 9 для середнього танка Т-64. Прийнята на озброєння у 1961 році[1][2].

Опис конструкціїРедагувати

Головною відмінністю гармати 2А21 від 2А20 було введення роздільно—гільзового заряджання. Основними складовими 2А21 були: ствол, який складався з труби довжиною 52,6 калібру, яка скріплюється кожухом у каморній частини, казенник і ежектор. У гарматі використовувався горизонтально—клиновий затвор і напівавтоматика скалочного типу. Ударно—спусковий механізм складався з механічного спуску з електрозапальним пристроєм. Механізми спуску розміщувалися на лівій стороні огорожі. Електрозапал здійснювався шляхом натискання на кнопку стабілізатора або на кнопку—дублер на рукоятці підйомного механізму. Ствольна група кріпилася в люльці обойменного типу, конструкція якої була зварені між собою литі половинки. Внизу в припливах люльки закріплювалися штоки гідравлічних противідкатних пристроїв і гідропневматичного накатника. Максимальна довжина відкату гармати при пострілі становила 320 мм[3].

БоєприпасиРедагувати

Таблиця ТТХ пострілів, які використовують для стрільби з гармати 2А21[1][4][5][6]
Індекс пострілу Індекс снаряда Початкова швидкість, м/с Вага пострілу, кг Вага снаряда, кг Вага заряду, кг
Бронебійні підкаліберні снаряди
3ВБМ1 3БМ5 1615 18,0 5,36 7,4
3ВБМ5 3БМ5 1615 18,0 5,36 6,6
Бронебійні кумулятивні снаряди
3ВБК4 3БК8М 950 22,53 12,94 4,8
3ВБК8 3БК8/3БК8М 950 22,5 12,94 4,42
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ18 3ОФ17 800 18,0
3ВОФ19 800
3ВОФ23 3ОФ17 800 27,4 18,0 4,3
3ВОФ24 3ОФ17 800 27,0 18,0 4,32
3ВОФ38 3ОФ28 27,03 18,1 4,32

Де встановлюваласяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Пушки советских танков 1945-70. Архів оригіналу за 5 травень 2014. Процитовано 28 березень 2016. 
  2. О заводе — Особое конструкторское бюро №9 (рос.). Артиллерийский завод №9. Архів оригіналу за 2012-07-29. Процитовано 2011-12-01. 
  3. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 47.
  4. М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 49, 56.
  5. Каталог современного российского вооружения, стр 86, 102
  6. 3УБК10.00.00.000ТО. Выстрел 3УБК10 с управляемым снарядом 9М117. Техническое описание и инструкция по эксплуатации, стр. 5

ЛітератураРедагувати

  • А. Широкорад. ПУШКИ СОВЕТСКИХ ТАНКОВ (1945-1970 гг.) // Техника и вооружение.
  • М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2008. — № 9. — С. 47, 54, 55.
  • Техническое описание танка Т-64. — Москва : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1969. — 624 с.
  • Создание танка Т-64 (фрагменты истории) / Карпенко А. В. // Бастион : военно-технический сборник. — Санкт-Петербург. — № 5. — С. 19—24.