13-та зенітна дивізія (Третій Рейх)

13-та зенітна дивізія (Третій Рейх); 13. FlaK-Division
	Прапор командира дивізії Люфтваффе
На службі	16 січня 1942 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Роль	Війська протиповітряної оборони
Чисельність	зенітна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Кан
Війни/битви	Друга світова війна; Західний фронт Німецька окупація Франції; Операція «Оверлорд»; Центрально-Європейська операція;
Командування
Визначні; командувачі	Макс Шаллер

13-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 13. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.

Історія ред.

13-та зенітна дивізія була створена 16 січня 1942 року під керівництвом генерал-майора Гастона фон Хаулін-Егерсберга в місті Борегар поблизу Кана на території окупованої Франції. На початку 1943 року, тепер під керівництвом Теодора Шпіса, 13-й зенітній дивізії була підпорядкована 5-та зенітна бригада (Ренн) і 12-та зенітна бригада (Сент). Основним завданням бригад була охорона тамтешніх центрів озброєння та прикриття від ударів з повітря об'єктів інфраструктури Люфтваффе.

1 липня 1944 року 13-та зенітна дивізія була підпорядкована командуванню Люфтваффе «Захід», маючи у своєму складі наступні частини:

15-й зенітний полк (Ренн)
30-й зенітний полк (Шербур)
100-й зенітний полк (Гавр)
управління ППО на Ла-Манші (на Гернсі)

Після висадки союзників у Нормандії та бої, що відбулися за цим, війська вермахту почали поступовий відхід з території окупованої Франції. Наприкінці серпня 1944 року 13-та зенітна дивізія перемістилася на свій новий командний пункт поблизу Страсбурга. До того часу дивізія збила свій 1000-й літак противника і 26 серпня 1944 року була відзначена у Вермахтберіхті.

З жовтня 1944 року дивізія забезпечувала протиповітряне прикриття значної ділянки території від швейцарського кордону до північного Ельзасу. Станом на 1 листопада 1944 р. дивізії підпорядковувалися:

1-й зенітний полк FAS I
18-й зенітний полк
85-й зенітний полк
89-й зенітний полк

До грудня 1944 року командний пункт дивізії тричі передислокувався: 8 листопада до Генфельда, 22 листопада до Селести і нарешті до Бісайму. Наприкінці грудня дивізія мала у своєму складі 25 важких, 20 середніх та легких зенітних батарей, а також роту димових завіс. До 20 березня 1945 року зенітна дивізія складалася з 88-го зенітного полку та 130-го зенітного полку. Відтоді вищезазначені полки були відокремлені. 21 квітня 1945 року, дивізія з двома полками перебувала в районі 7-ї армії. Ситуація в останні дні війни стала ще більш неясною, коли 27 квітня командний пункт дивізії був або в Пльзені, або в Вельхау.

Райони бойових дій ред.

Франція (лютий 1942 — листопад 1944);
Німеччина (листопад 1944 — травень 1945).

Командування ред.

Командири ред.

генерал-лейтенант Гастон фон Хаулін-Егерсберг (1 лютого — 1 липня 1942);
генерал-лейтенант Теодор Шпісс (1 липня 1942 — 1 березня 1944);
генерал-майор Макс Шаллер (1 березня — 1 жовтня 1944);
генерал-майор Адольф Вольфф (нім. Adolf Wolff) (2 жовтня 1944 — 8 травня 1945).

Підпорядкованість ред.

Час	Корпус	Командування/Флот	Штаб
1942
16 січня		Люфтгау «Західна Франція»	Північно-Західна Франція
1943
1 січня		Люфтгау «Західна Франція»	Північно-Західна Франція
1944
1 січня		Люфтгау «Західна Франція»	Північно-Західна Франція
30 серпня	IV корпус ППО	Командування Люфтваффе «Захід»	Ельзас-Лотарингія
1945
1 січня	IV корпус ППО	Командування Люфтваффе «Захід»	Фрайбург

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски

Джерела

Посилання ред.

13. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
13. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
13. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)

Література ред.

Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.