Відкрити головне меню

Ґрімоальд Старший (*Grimaud l'Ainé, бл. 615 — 657) — мажордом Австразія у 64157 роках.

Ґрімоальд Старший
Народився бл. 615
невідомо
Помер 657
Париж
·страта
Національність франк
Діяльність політик
Посада мажордом Австразії
Термін 641—657 роки
Попередник Оттона
Наступник Вульфоальд
Конфесія католицтво
Рід Піпініди
Батько Піпін Ланденський
Мати Ітта
Родичі Хільдеберт Усиновлений
Брати, сестри  • Гертруда Нівельська[1] і Begga[d][1]
Діти 1 син і 1 донька

ЖиттєписРедагувати

Походив з роду Піпінідів. Син Піпіна Ланденського, мажордома Австразії, та Ітти (доньки Арноальда Мецького). Народився близько 615 року. У 640 році після смерті батька вступив у протистояння за посаду мажордома з Оттоном, наставником короля Сігіберта III. У протистоянні з Оттоном, Ґрімоальд спирався на підтримку Куніберта, архієпископа Кельнського, та алеманську знать. У 641 році (менш вірогідні варіанти дати 642 і 643 рік) за намовою Ґрімоальда алеманський герцог Леутарій II вбив Оттона, який на той час мав посаду мажордома.

Після цього Ґрімоальда було призначено мажордомом. Він очолив війська проти союзників Оттона — Фари, герцога Баварії, та Радульфа, герцога Тюрингії, які стали фактично незалежними. Спочатку було завдано поразки Фарі, а потім взято в облогу Радульфа в його замку біля річки Уструт. Внаслідок того, що у війську Ґрімоальда Старшого залишалися прихильники Оттона, які заважали облозі, франкське військо зазнало невдачі й відступило. Наслідком цього стала фактична незалежність Тюрингії.

Для зміцнення свого становища надавав кошти та землі монастирям та духівництву. За це Дідьє, єпископ Кагору, називає в листі Ґрімоальда Старшого ректором (намісником) королівства.

Оскільки у короля Сігіберта III тривалий час не було дітей, Грімоальд переконав того у 652 році усиновити і призначити спадкоємцем свого сина Хільдеберта. Незабаром після цього у Сігіберта III народився син Дагоберт.

Незважаючи на це, після того як короля у 656 році було вбито внаслідок змови, Грімоальд домігся обрання королем Австразії Хільдеберта, а законного спадкоємця Дагоберта постриг у ченці й відправив до Ірландії.

Втім незабаром частина австразійської знаті повстала, не бажаючи посилення роду Піпінідів та виступаючи проти короля не з династії Меровінгів. Вони звернулися по допомогу до Хлодвіга II і Еброїна, мажордома Нейстрії. Війська Нейстрії рушили проти Грімоальда, 657 року повалили того та відправили до Парижа, де запроторили до в'язниці й там стратили. Втім низка дослідників відносять ці події до 661 року, що доволі сумнівно.

РодинаРедагувати

  • Хільдеберт (640—662), король Австразії в 656—661 роках
  • Вульфетруда (д/н — 669), абатиса монастиря Св. Гертруди в Нівелі

ДжерелаРедагувати

  • Pierre Riché, Les Carolingiens, une famille qui fit l'Europe, Paris, Hachette, coll. " Pluriel ", 1983 (réimpr. 1997), 490 p. (ISBN 2-01-278851-3, présentation en ligne [archive]), p. 29-34
  • Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p. (ISBN 978-2-95015-093-6)
  • Wood I. The Merovingian Kingdoms 450—751. — London & New York: Longman, 1994. — P. 157. — ISBN 0-582-49372-2.
  • Fouracre P., Gerberding R. A. Late Merovingian France: History and Hagiography 640—720. — Manchester & New York: Manchester University Press, 1996. — P. 16. — ISBN 978-0-7190-4791-6.
  • Hummer H. J. Politics and Power in Early Medieval Europe. Alsace and the Frankish Realm, 600—1000. — Cambridge: Cambridge University Press, 2005. — P. 32. — ISBN 978-0-5218-5441-2.
  • а б Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families