Японський айдол (яп. アイドル) — в японській і корейській поп-культурі — молода[1] медіа-персона[2][3], ідеал і недосяжний предмет любові[4] несамовитих шанувальників.[4][5]

Аяка Сасакі (гурт Momoiro Clover Z).
Саюмі Мітісіге (гурт Morning Musume).
Ріно Сасіхара (гурт AKB48).

Термін має на увазі невинну привабливість, здатність викликати захоплення і закохувати в себе, і комерціїзований японськими кастинг-агентствами, які проводять конкурсні відбори юнаків і дівчат.

Чистота і безпосередність — якості, які викликають обожнювання японської публіки. Існує також думка, що айдоли уявляються японцям як сестрички або милі дівчатка, що живуть за сусідством.

Айдоли повинні бути ідеальними прикладами для молодого покоління.

Агентства, під контрактом яких знаходяться айдоли, курують їх професійне зростання і стежать за їх поведінкою.

Айдол-поп-гурту задуманий за зразком навчальних закладів. Дівчина вступає до гурту, де навчається професії співачки, а коли виростає, для неї влаштовується урочиста церемонія випуску.

Айдолам заборонено зустрічатися з протилежною статтю. Тому нерідкі «бойфренд-скандали» — публікація в пресі викривальних матеріалів про романтичні стосунки айдола. Чутки, зазвичай, офіційно не підтверджуються, щоб не зашкодити ідеальному іміджу айдолів, проте за скандалом може послідувати несподіваний відхід зі сцени.[6]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Переважно підліткового віку
  2. Співак, актор, фотомодель тощо
  3. Amazon.com: Editorial Review: Islands of Eight Million Smiles: Idol Performance and Symbolic Production in Contemporary Japan (Harvard East Asian Monographs) (English). Amazon.com, Inc. Архів оригіналу за 2012-06-16. Процитовано 2011.05.18. 
  4. а б Словник Goo: Айдору (3) (Japanese). NTT Resonant Inc. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 2011.05.18. 
  5. Pop 'idol' phenomenon fades into dispersion (English). The Japan Times Online. Архів оригіналу за 2011-08-13. Процитовано 2011.05.18. 
  6. Ellis in Wonderland (English). kinokopress.com. Архів оригіналу за 2012-06-16. Процитовано 2011.05.18. 

ПосиланняРедагувати