Уряд Японії

	Уряд Японії
	Герб
Дата створення / заснування	22 грудня 1885
Посада керівника організації	прем'єр-міністр Японії
Країна	Японія
Юрисдикція	Японія
Батьківська організація	Виконавча влада в Японії
Дочірня організація	Законодавчий відділ Кабінету Міністрів Японії і Intellectual Property Strategy Headquartersd
На заміну	Дайдзьокан
Регуляторний документ	Закон Японії про Кабінет Міністрів, Q11394654? і Q11394713?
	Офіційний сайт(яп.)
	Уряд Японії у Вікісховищі

Кабінет міністрів Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку — «кабінет») — вищий орган виконавчої влади Японії^[3].

Діяльність ред.

Конституційні повноваження ред.

Кабінет Міністрів є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).

Згідно з діючою Конституцією, Кабінет Міністрів виконує наступні функції:

втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7)^[4];
призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).^[5]

Структура ред.

Кабінет міністрів Японії складається не менш як з 14, а у особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету міністрів — прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повинні обиратися з депутатів парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68). До складу Кабінету міністрів входить Секретаріат Кабінету міністрів Японії — відомство, що виконує функції радника і речника прем'єр-міністра.

Схема органів виконавчої влади Японії, станом на 2010 рік ^[6]

Кабінет Міністрів

Управління споживачів

Міністерство загальних справ

Міністерство закордонних справ

在外公館

Міністерство фінансів

国税庁

国税不服審判所

Міністерство культури і науки

Міністерство добробуту і праці

社会保険庁

中央労働委員会

Міністерство сільського, лісного й водного господарств

Міністерство економіки і промисловості

Міністерство землі та транспорту

観光庁

Інститут географії

Метеорологічне управління

小笠原総合事務所

運輸安全委員会

海難審判所

Управління морської безпеки

Міністерство довкілля

Забезпечувальний центр

Голова уряду ред.

Емблема Прем'єр-міністра Японії — золота павловнія на синьому тлі, також символ Кабінету міністрів Японії

Прем'єр-міністр — Кісіда Фуміо (англ. Kishida Fumio).
Віце-прем'єр-міністр — Таро Асо (англ. Taro Aso).

Кабінет міністрів ред.

Склад чинного уряду подано станом на 5 серпня 2016 року^[3].

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія		Вебсайт
	Міністр кабінету міністрів Японії	Йошихіде Суга (Yoshihide Suga)
	Міністерство відповідальності за аварію на Фукусімі	Масахіро Імамура (Masahiro Imamura)
	Міністерство у справах Олімпіади і Паралімпіади в Токіо	Тамайо Марукава (Tamayo Marukawa)
	Міністерство у справах адміністративної реформи	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Міністерство у справах економічного пожвавлення	Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara)
	Міністерство у справах загальної реформи, соціальної безпеки і податків	Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara)
	Міністерство у справах перебудови освіти	Хіроказу Мацуно (Hirokazu Matsuno)
	Міністерство у справах подолання депопуляції та підживлення регіональних економік	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Міністерство у справах подолання дефляції ієни	Таро Асо (Taro Aso)
	Міністерство у справах політики обігу води	Кеїчі Ішиї (Keiichi Ishii)
	Міністерство у справах проблеми викрадень	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах промислової конкурентоспроможності	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Міністерство у справах підсилення ролі жінок	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах реакції на економічний вплив аварії на Фукусимі	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Міністерство у справах реформи державної служби	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Міністерство у справах реформи робочих практик	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах розбудови національної стійкості	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Міністерство у справах розбудови суспільства де 100 мільйонів можуть бути активними	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство у справах скорочення американських військових баз на Окінаві	Йошиніде Суга (Yoshihide Suga)
	Міністерство у справах стратегії «Крута Японія»	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Міністерство у справах ініціативи «Новий виклик»	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Міністерство внутрішніх справ і комунікації	Санає Такаїчі (Sanae Takaichi)
	Міністерство екології	Коїчі Ямамото (Koichi Yamamoto)
	Міністерство економіки, торгівлі та промисловості	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Міністерство земель, інфраструктури, транспорту і туризму	Кеїчі Ішії (Keiichi Ishii)
	Міністерство закордонних справ	Фуміо Кішида (Fumio Kishida)
	Міністерство оборони	Томомі Інада (Tomomi Inada)
	Міністерство освіти, культури, спорту, науки і технологій	Хіроказу Мацуно (Hirokazu Matsuno)
	Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення	Ясухіса Шіозакі (Yasuhisa Shiozaki)
	Міністерство політики у справах інформаційних технологій	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Міністерство реконструкції	Масахіро Імамура (Masahiro Imamura)
	Міністерство сільського, лісового і рибного господарств	Юдзі Ямамото (Yuji Yamamoto)
	Міністерство у справах океанської і територіальної політики	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Міністерство фінансів	Таро Асо (Taro Aso)
	Міністерство юстиції	Кацутоші Канеда (Katsutoshi Kaneda)

Державні міністри ред.

Логотип	Міністерство	Міністр	Фото	Час на посаді		Партія		Вебсайт
	Державний міністр Японії з гендерної рівності	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Державний міністр Японії з готовності до радіаційних надзвичайних ситуацій	Коїчі Ямамото (Koichi Yamamoto)
	Державний міністр Японії з економічної і податкової політики	Нобутеру Ішихара (Nobuteru Ishihara)
	Державний міністр Японії з надзвичайних ситуацій	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Державний міністр Японії з регуляторної реформи	Козо Ямамото (Kozo Yamamoto)
	Державний міністр Японії із заходів у справі зниження народжуваності	Кацунобу Като (Katsunobu Kato)
	Державний міністр Японії космічної політики	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Державний міністр Японії науки і технологічної політики	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Державний міністр Японії з соціальної безпеки і податків	Санає Такаїчі (Sanae Takaichi)
	Державний міністр Японії у справах Окінави і Північних територій	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)
	Державний міністр Японії у справах споживачів та продовольчої безпеки	Юн Мацумото (Jun Matsumoto)
	Державний міністр Японії у справі компенсацій, відшкодувань та виведення з експлуатації атомної станції у Фукусимі	Хірошиге Секо (Hiroshige Seko)
	Державний міністр Японії з фінансових служб	Таро Асо (Taro Aso)
	Державний міністр Японії з інтелектуальної власності	Йосуке Цурухо (Yosuke Tsuruho)

Будівля ред.

Урядова резиденція прем'єр-міністра Японії

Історія ред.

Пам'ятна монета з білої міді з нагоди 100-річчя заснування Кабінету Міністрів Японії.^[7]

Кабінет міністрів Японії було засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно з цими постановами повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами.

Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Article 66 of the Japanese Constitution
d:Track:Q237082 d:Track:Q11507662
↑ 第二条 // 内閣法 — 1947.
d:Track:Q11394695
↑ ^а ^б (англ.) Japan // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 квітня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Детальніше з цією функцією можна ознайомитися у статті Імператор Японії.
↑ Детальні повноваження Кабінету Міністрів Японії розписані у Конституції Японії [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
↑ 官公庁 [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.]、首相官邸ホームページ。
↑ На аверсі — Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії, на реверсі — відбиток офіційної печатки Кабінету Міністрів Японії.

Література ред.

Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.

清宮四郎, 佐藤功編『国会･内閣』（憲法講座　3）東京: 有斐閣、1964年 (яп.)
日本行政学会編『内閣制度の研究』（年報行政研究　21）東京: ぎょうせい、1987年 (яп.)
内閣制度百年史編纂委員会編『内閣制度百年史』東京: 内閣官房、1985年—1995年 (яп.)
川北隆雄, 尾上進勇編『内閣府』（完全新官庁情報ハンドブック　1）、東京: インタメディア出版、2001年 (яп.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уряд Японії

Офіційний сайт Кабінету Міністрів Японії [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
Офіційний сайт Прем'єр-міністра Японії [Архівовано 13 вересня 2008 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)
Офіційний сайт Секретаріату Кабінету Міністрів Японії [Архівовано 12 грудня 2020 у Wayback Machine.] (яп.), (англ.)

Шаблон:Уряди Японії

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q712597"_data-entity-id="Q11507662">Article_66_of_the_Japanese_Constitution<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q237082]][[d:Track:Q11507662]]</div>-1] Article 66 of the Japanese Constitution
d:Track:Q237082 d:Track:Q11507662

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q820655_citetype_Q951841"_data-entity-id="Q11394695">[https://elaws.e-gov.go.jp/document?lawid=322AC0000000005_第二条]_//_[[:Закон_Японії_про_Кабінет_Міністрів|内閣法]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1947.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q11394695]]</div>-2] 第二条 // 内閣法 — 1947.
d:Track:Q11394695

[WL-3] а ^б (англ.) Japan // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 квітня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

[4] Детальніше з цією функцією можна ознайомитися у статті Імператор Японії.

[5] Детальні повноваження Кабінету Міністрів Японії розписані у Конституції Японії [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.].

[6] 官公庁 [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.]、首相官邸ホームページ。

[7] На аверсі — Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії, на реверсі — відбиток офіційної печатки Кабінету Міністрів Японії.

[3]

[1]

[2]

[4]

[5]

[6]

[7]