Вікіпедія

Ян Волкерс

Ян Волкерс
нід. Jan Wolkers
Ян Волкерс, жовтень 2007
Ім'я при народженніЯн Гендрік Волкерс / нід. Jan Hendrik Wolkers
Народився26 жовтня 1925(1925-10-26)
Угстгест, Нідерланди
Помер19 жовтня 2007(2007-10-19) (81 рік)
Westermient[nl], о. Тесел, Північна Голландія, Нідерланди
ГромадянствоНідерланди Нідерланди
Національністьнідерландець
Діяльністьпрозаїк, скульптор
Мова творівнідерландська
Роки активності1961–2007
Жанрромани, п'єси, документальні повісті
Magnum opusVredesmonumentd, Watersnoodmonument Kruiningend і Without titled
У шлюбі зKarina Gnirrepd, Annemarie Nautad і Maria de Rood
Автограф
Нагороди
CMNS: Ян Волкерс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ян Волкерс (нід. Jan Wolkers, повне ім'я — Ян Гендрік Волкерс / нід. Jan Hendrik Wolkers; *26 жовтня 1925, Угстгест, поблизу Лейдена, Нідерланди — 19 жовтня 2007, о. Тесел, Північна Голландія, Нідерланди) — нідерландський прозаїк і скульптор.

З життя і творчості

ред.

Ян Волкерс — надзвичайно обдарована і багатогранна особистість, яка лишилась до кінця не зрозумілою в нідерландському культурному середовищі. Найбільше таланти митця виявились у скульптурі та літературі.

Деякий час Ян Волкерс відвідував майстерні О. Кокошки і О. Цадкіна. У організованому літературному житті не брав участі ніколи.

Спершу став відомим у зв'язку зі своєю відвертою манерою описів сцен сексу й відповідною тематикою своїх творів, що включає спроби усвідомлення місця сексуальних відносин і смерті у людському житті та їх взаємозв'язку з іншими його проявами. Лише наприкінці життя і по смерті (2007) літературний доробок Волкерса був оцінений у більшій мірі за оригінальний авторський стиль письменника, ніж за той своєрідний виклик нідерландському суспільству, кинутий автором у 1960-ті. Тоді ж у спорадичній співпраці з лівими силами Ян Волкерс виявляв свої соціалістичні (чи навіть комуністичні) погляди[2].

Походив Ян Волкерс з ортодоксальної кальвіністичної родини, і зведення рахунків з цією релігійною течією є одним з основних джерел натхнення митця. Звідси постійне звертання до свого минулого з усвідомленням того, що воно продовжує переслідувати і сьогодні, що знайшло своє відображення у збірці оповідань Alle verhalen (1963), у романах «Назад до Ухстхейсту» (Terug naar Oegstgeest, 1965), «Коротко під їжака» (Kort Amerikaans, 1962).

 
Пам'ятник жертвам Аушвіца роботи Волкерса, Амстердам

Деякі з творів Волкерса екранізовані нідерландськими кінематографістами. Найвідомішою екранізацією є стрічка за романом Волкерса «Турецькі солодощі» (Turks Fruit, 1969), знята відомим голландським режисером Паулем Фергувеном (Paul Verhoeven), у якій головну роль зіграв Рутгер Гауер. У 1973 році фільм навіть був висунутий на премію Оскар як найкращий фільм іноземною мовою, що дозволило і режисерові фільму, і акторові, що знімався в головній ролі, заявити про себе, а згодом отримати світову популярність.

Починаючи від 1980 року Ян Волкерс мешкав і творив — як літератор і скульптор на острові Тесел (Північна Голландія).

Деякі зі скульптур Волкерса (часто скляних) просто неба були пошкоджені вандалами. Серед пошкоджених скульптур, зокрема, були пам'ятник жертвам Освенціма в Амстердамі й монумент на дамбі в Теселі. Через ці вандальні дії по відношенню до своїх робіт, митець у 2003 році присягнувся використовувати у своїх майбутніх скульптурах більше сталі і менше скла. Взагалі у своїх публічних виступах Волкерс не раз закидав критикам того, що вона проявляє неналежне зацікавлення його творчістю.

Літературний доробок

ред.

Літературний доробок Яна Волкерса охоплює понад 10 романів, 2 п'єси, документальні повісті.

Бібліографія[3]:
  • Serpentina's petticoat (1961);
  • Kort Amerikaans (1962);
  • De Babel (1963);
  • Een roos van vlees (1963);
  • Gesponnen suiker (1963);
  • Wegens sterfgeval gesloten (1963);
  • De hond met de blauwe tong (1964);
  • Terug naar Oegstgeest (1965);
  • 19 composities in lood, messing, brons, kunsthars, zand en hout (1966);
  • Horrible tango (1967);
  • Turks fruit (1969);
  • Groeten van Rottumerplaat (1971);
  • Werkkleding (1971);
  • De walgvogel (1974);
  • De kus (1977);
  • De doodshoofdvlinder (1979);
  • De perzik van onsterfelijkheid (1980);
  • Brandende liefde (1981);
  • De junival (1982);
  • Gifsla (1983);
  • De onverbiddelijke tijd (1984);
  • 22 sprookjes (1985);
  • Een paradijsvogel boven het aardappelloof (1987);
  • De bretels van Jupiter (1988);
  • Op de vleugelen der profeten (1990);
  • Tarzan in Arles (1991);
  • Rembrandt in Rommeldam (1994);
  • Zwarte bevrijding (1995);
  • Icarus en de vliegende tering (1996);
  • Mondriaan op Mauritius (1997);
  • Omringd door zee (1999);
  • Jaargetijden (2000);
  • Wolkers in Wolkersdorf (2000);
  • De weerspiegeling (2001);
  • Wintervitrines (2003);
  • Wintervitrines (2004);
  • Alle verhalen (2008);
  • Verzamelde gedichten (2008).

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Довідки про авторів // Навіщо писати ? Антологія нідерландської прози. (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 415
  3. ↑ Ян Волкерс [Архівовано 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.] на www.dbnl.org (цифрова бібліотека нідерландської літератури) [Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine.] (нід.)

Джерела та література

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян Волкерс

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Волкерс&oldid=43502022