Як музика стала вільною
Як музика стала вільною. Цифрова революція та перемога піратства — книга журналіста Стівена Вітта, в якій він створив літопис винаходу MP3, формату для зберігання аудіоінформації та детально описав зусилля розробників, таких, як Карлгайнц Бранденбург[en], з аналізу слуху людей і успішного стискання пісень у формі, яку можна легко передати. Вітт також задокументував зростання субкультури релізних груп[en] (варез-сцени[en], англ. Warez scene) і поширення порушень авторського права в комп'ютерних мережах, водночас докладно розповідаючи про заходи керівників музичної індустрії, таких як Даґ Морріс[en], по адпатуванню до змін у технології[1].
| Як музика стала вільною. Цифрова революція та перемога піратства | ||||
|---|---|---|---|---|
| How Music Got Free: The End of an Industry, the Turn of the Century, and the Patient Zero of Piracy | ||||
 | ||||
| Жанр | нон-фікшн | |||
| Тема | Music piracyd | |||
| Автор | Стівен Вітт | |||
| Мова | англійська | |||
| Написано | 2015 | |||
| Опубліковано | 16 червня 2015 | |||
| Країна |
 США | |||
| Видавництво | Viking Press | |||
| Опубліковано українською | 2017 | |||
| Переклад | Юрій Семенов | |||
| Сайт | stephenwittbooks.com/books/how-music-got-free-hc(англ.) | |||
|
| ||||
Видавництво Viking розповсюдило цю книжку 16 червня 2015 року[2]. Книга отримала схвальні відгуки в публікаціях Kirkus Reviews і The Washington Post[1][2].
Переклад українською мовою видано навесні 2017 року, презентація відбулася під час Книжкового арсеналу[3].
Зміст книги ред.
У книзі згадано, що на презентації товариству Фраунгофера демонстрація Бранденбургом і його командою технології, здатної відтворити якість запису на компакт-диску з розміром даних в одну дванадцяту початкового, спричинила збурення. «Ви розумієте, що ви зробили?» — спитав у команди один із слухачів — «Ви вбили музичну індустрію!»[1].
За словами Вітта, «На вебсайтах і підпільних файлових серверах по всьому світу кількість наявних mp3-файлів зросла на кілька порядків. У гуртожитках по всьому світі першокурсники коледжів вщерть заповнили свої жорсткі диски піратськими mp3-файлами». Він також пише: «Музичне піратство стало для кінця 90-х років тим, чим експерименти з наркотиками були для кінця 60-х років: ігнорування цілим поколінням як суспільних норм, так і існуючого законодавства, мало міркуючи про наслідки»[1]. У книзі розповідається, скільки людей розпочинало створення великих архівів музики ні для чого більшого, ніж збудження, викликаного процесом пошуку та сортування інформації[2].
Вітт пише про невидиму онлайн-спільноту, відому як Сцена[en], зокрема описуючи зусилля групи «Rabid Neurosis»[en] (RNS) з незаконного розповсюдження матеріалів, захищених авторським правом. Працівник виробничого підприємства у штаті Північна Кароліна на ім'я Делл Ґловер, життя якого детально описане Віттом, виявляє, що має можливість отримати у свої руки альбоми до офіційних дат випуску і розпочинає працювати з RNS, організовуючи витік[en] сотень і сотень дисків[4]. Матеріали виконавців, таких як Мері Джей Блайдж, Мерая Кері, Eminem, Каньє Вест та Jay-Z, розповсюдилися в Інтернеті завдяки діям Ґловера. Вітт стверджує, що Гловер і RNS стали провідними піратами у світі музики, що могло обійтися індустрії звукозапису в мільйони доларів[1].
Книга описує, як Даґ Морріс, тодішній CEO компанії Universal Music Group, намагався стримати бурю, спричинену технологічними змінами з урахуванням еволюції соціальної культури, і дає строкату картину того, як Морріс та інші керівники давали собі раду із падінням продажів[2].
Рецензії та відгуки ред.
The Washington Post опублікувала статтю письменника Луїса Байяра, який схвально оцінив цю книгу. На його думку, ця робота «дотепна і розумна, надзвичайно інформативна і дуже потрібна». Знаходячи останні тенденції занепокійливими, Байяр додатково відзначив, що технології створили період «непростих часів, і ніхто не повинен бути надто безтурботним»[1]. Журнал Kirkus Reviews дав книзі схвальний відгук, характеризувавши її як «живий і захопливий портрет людей, які допомагали здолати індустрію і кинули виклик шляхам споживання музики і медіа»[2].
Переклад українською ред.
Видання книги в перекладі українською мовою було здійснене навесні 2017 року видавництвом Наш Формат у двох варіантах — паперовому і електронному:
- Стівен Вітт. Як музика стала вільною. Цифрова революція та перемога піратства / пер. з англ. Юрій Семенов. — К. : Наш Формат, 2017. — 360 с. — ISBN 978-617-7279-74-6 (паперове видання). — ISBN 978-617-7513-17-8 (електронне видання).
Презентація книги відбулася під час Книжкового арсеналу в травні 2017 року, також на честь події було проведено дискусію про вплив піратства на музичну індустрію[3]. Схвальні рецензії на українське видання вийшли на сайті часопису Критика[5] і порталі Друг читача[6].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Louis Bayard (19 червня 2015). Stephen Witt’s ‘How Music Got Free’ explains just that. The Washington Post. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ а б в г д How Music Got Free. Kirkus Reviews. 18 квітня 2015. Процитовано 20 серпня 2015.
- ↑ а б Олексій Сімончук.
- ↑ Walmsley, Derek Brandenburg's Dream London Review of Books. January 27, 2016
- ↑ Юлія Ємець-Доброносова, рецензія.
- ↑ Михайло Якименко, огляд книги.
Посилання ред.
- Огляд книги «Як музика стала вільною» : [арх. 31.12.2017] / Михайло Якименко // Друг читача. — 2017. — 8 липня. — Дата звернення: 01.01.2018.
- Стівен Вітт. Як музика стала вільною. Цифрова революція та перемога піратства (рецензія) : [арх. 31.12.2017] / Юлія Ємець-Доброносова // Критика : сайт часопису. — 2017. — 11. — Дата звернення: 01.01.2018.
- Як музика стала вільною: дискусія про піратство : [арх. 01.01.2017] / Олексій Сімончук // Телекритика. — 2017. — 22 травня. — Дата звернення: 01.01.2017.
- Як музика стала вільною – історія піратства в іменах : [арх. 01.01.2017] / Олексій Бондаренко // LiRoom. — Дата звернення: 01.01.2017.