Ядерна енергетика В'єтнаму
В’єтнам розглядає можливість розвитку ядерної енергетики в мирних цілях на основі сучасних, перевірених технологій з 1995 року,[1] і тверді пропозиції з’явилися в 2006 році.[2] У листопаді 2016 року В'єтнам призупинив свої ядерні плани.[3][4] У 2022 році міністр промисловості та торгівлі Нгуєн Хонг Дьєн оголосив, що розвиток ядерної енергетики є «неминучим трендом» для В’єтнаму, який допоможе країні стати вуглецево-нейтральною до 2050 року.[5]
Історія ред.
1958-1975 ред.
Прагнення В’єтнаму використати ядерну енергію для виробництва електроенергії та її використання в таких сферах, як медицина та сільське господарство, сягає 1958 року,[6] коли В’єтнам – одна з перших країн, які взяли участь у програмі «Атом заради миру», замовив невеликий дослідницький реактор TRIGA-Mark II виробництва General Atomics.
У 1963 році за сприяння США почав працювати Інститут ядерних досліджень у Далаті, де розміщено в'єтнамський дослідницький ядерний реактор.[7] Друга війна в Індокитаї перервала плани розвитку В'єтнаму, і під час цієї війни Сполучені Штати демонтували поставлений реактор Triga.
1975-2006 ред.
Відразу після війни об’єднана нація почала відбудовувати свою інфраструктуру та урядові установи, створивши В’єтнамську комісію з атомної енергії (VAEC).[6] (тепер В'єтнамський інститут атомної енергії, VAEI)[2] у 1976 році під керівництвом Міністерства науки і технологій (MOST).
VAEC було доручено реалізувати національну програму застосування ядерної енергії в соціально-економічних секторах В’єтнаму. У 1980 році дослідницький реактор Далат потужністю 500 кВт під управлінням VAEC був відновлений за допомогою СРСР і модернізований за підтримки МАГАТЕ.
На початку 1980-х років було проведено два попередні дослідження ядерної енергетики, а потім ще одне, у якому в 1995 році було зазначено, що: «Приблизно в 2015 році, коли попит на електроенергію досягне понад 100 мільярдів кВт-год, атомна енергетика повинна бути запроваджена для задоволення постійного зростання в потреби країни в електроенергії в той час і за його межами».[1]
Змагання за диверсифікацією, окрім переважно гідроелектроенергії та вугільної енергетики, посилилися, коли, за оцінками, прогнозований попит на енергію в країні зростатиме на 16% щорічно з 16 ГВт (2010) до 30 ГВт (2015).[1] Проблеми, з якими вона зіткнулася під час пошуку нових відповідних місць для гідроелектростанцій, а також неефективна експлуатація існуючих гідроенергетичних об’єктів через несприятливі погодні умови сприяли використанню ядерної енергії для виробництва електроенергії.[2]
2006-2016 ред.
У 2006 році з’явилися тверді пропозиції, і в’єтнамський уряд оголосив, що атомна електростанція потужністю 2000 МВт має бути запущена до 2020 року.[8] Цю загальну ціль було підтверджено в плані розвитку ядерної енергетики, затвердженому урядом у серпні 2007 року, із збільшенням цілі до 8000 МВт атомної енергії до 2025 року. Загальний закон про атомну енергетику було прийнято в середині 2008 року, а також плани розвитку передбачається комплексна правова та нормативна база.
У жовтні 2008 року уряд В’єтнаму підтвердив два основних об’єкти в провінції Ніньтхун, а саме Пхуок-Дінь і Вінь-Хай, як об’єкти для реалізації своїх перших в історії атомних енергетичних проектів, з реакторами по 2 х 1000 МВт на кожному об’єкті, загальною сумою майже 4 ГВт вихідної потужності.
У червні 2010 року В’єтнам оголосив, що планує побудувати 14 ядерних реакторів на восьми об’єктах у п’яти провінціях до 2030 року, щоб задовольнити принаймні 15 ГВт ядерної енергії (тобто 10% частки)[9] розрахункової загальної потреби 112 ГВт. Ще чотири одиниці було додано до перших двох об’єктів у Ніньтхуен, потім ще шість у шести об’єктах, а саме: Бінь Тьєн (провінція Нінь Тхуен), Сюан Фуонг (провінція Пху Єн), Хоай Ми (провінція Бінь Донь), Дук Тханг (провінція Куангнгай), Duc Chanh (провінція Quảng Ngãi) і Ky Xuan (провінція Hà Tĩnh).[10]
У жовтні 2010 року В'єтнам підписав міжурядову угоду з Росією про будівництво першої в країні атомної електростанції Ninh Thuận 1 у Phuoc Dinh з використанням двох реакторів ВВЕР-1000 або 1200 (згодом збільшених ще двома блоками). Об’єкт 4 X 1000 МВт Ninh Thuận 1,[11] побудує «Атомстройекспорт», дочірнє підприємство «Росатома». Будівництво планується розпочати до 2014 року, а перший блок буде введено в експлуатацію та підключено до національної мережі до 2020 року.[12] Міністерство фінансів Росії профінансує В'єтнам не менше 85% першого реактору, а в листопаді 2011 року було підписано угоду про кредит на 8 мільярдів доларів з Державним бюро кредитування експорту Росії.[13] Також підписано міжурядову угоду про створення у В'єтнамі центру ядерної науки і технологій.
Того ж дня в жовтні 2010 року було підписано міжурядову угоду з Японією про будівництво другої атомної електростанції – Ninh Thuận 2 у Вінь Хай у провінції Нінь Тун, два реактори якої мають увійти в експлуатацію у 2024–2025 роках. Японський консорціум - International Nuclear Energy Development of Japan Co. Ltd. (JINED) побудує майданчик Ninh Thuận 2 потужністю 4 X 1000 МВт. Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії (METI) підтвердило фінансування та страхування до 85% від загальної вартості.[14]
Крім Атомбудекспорту (Росія) та JINED (Японія), Westinghouse (Японія/США), GE (США), EDF (Франція), KEPCO (Південна Корея) та CGNPC (Китай) висловили великий інтерес до Будівництво майбутніх атомних енергетичних проектів, окреслених як частина амбітної стратегії збільшення ядерної частки до 20-25% до 2050 року.[10][15]
In March 2012,[16] було оголошено, що Південна Корея та В’єтнам почнуть однорічне техніко-економічне обґрунтування будівництва чотирьох корейських ядерних реакторів APR-1400[17] на додаток до підписаних з Росією та Японією АЕС. Міжурядовий пакт, підписаний між прем’єр-міністром В’єтнаму Нгуен Тан Зунгом і президентом Південної Кореї Лі Мен Баком, практично зробив південнокорейський консорціум кращим учасником торгів. Однак офіційна угода буде підписана лише після схвалення парламентом В’єтнаму.[18]
В'єтнам планує відправити 2000 робітників та інженерів до Російської Федерації та Японії на 2-3 роки навчання будівництву атомної енергетики, починаючи з 2013 року.[19]
Однак у січні 2014 року було повідомлено, що В'єтнам вирішив відкласти будівництво на шість років, щоб забезпечити підвищення безпеки та ефективності на станціях.[20]
скасування 2016 ред.
У листопаді 2016 року В’єтнам вирішив відмовитися від ядерних енергетичних планів, оскільки в’єтнамський уряд вважав їх «економічно невигідними через інші дешевші джерела енергії»..[3][4][21] Ціна Ninh Thuận зросла з 4 до 8 центів США за кВт/год,[22] що відображає вартість проекту 400 трильйонів донгів (18 мільярдів доларів США) або вище.[23] З державним боргом близько 65% валового внутрішнього продукту, В'єтнаму буде важко фінансувати станції.[23]
Частина інформації в цій статті застаріла. (June 2022) |
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ а б в Nuclear Power in Vietnam. World Nuclear Association. Архів оригіналу за 28 лютого 2013. Процитовано 19 February 2012.
- ↑ а б в Leading the Nuclear Charge – Vietnam's quest to develop nuclear power. vision-associates.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 19 February 2012.
- ↑ а б Vietnam ditches nuclear power plans. Deutsche Welle. Associated Press. 10 November 2016. Процитовано 11 November 2016.
- ↑ а б Vietnam abandons plan for first nuclear power plants. Reuters. 22 November 2016. Процитовано 26 November 2016.
- ↑ Vietnam Plans to Restart Nuclear Power Plant Projects. Asia Financial. 2 червня 2022. Процитовано 17 листопада 2022.
- ↑ а б Vietnam Is Ready to Go Nuclear! (PDF). 21stcenturysciencetech.com. Процитовано 19 February 2012.
- ↑ Timeline: Nuclear Power in South-East Asia. Singapore Institute of International Affairs. Процитовано 19 February 2012.
- ↑ Emerging Nuclear Energy Countries. World Nuclear Association. April 2009. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 22 April 2009.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюnpv-02a
не вказано текст - ↑ а б Vietnam plans ambitious nuclear program. World Nuclear News. 24 June 2010. Процитовано 27 June 2010.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюNTNPP-01
не вказано текст - ↑ Russia to build nuclear plant in Vietnam. World Nuclear News. 1 November 2010. Процитовано 4 November 2010.
- ↑ Russia to grant $8 bln loan to Vietnam to build first nuke plant. RIA Novosti. 23 November 2011. Процитовано 20 February 2012.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюNTNPP-02
не вказано текст - ↑ Nasdaq Feb 17 2012 | Vietnam Likely To Sign Nuclear Cooperation Pact With US This Year-Official
- ↑ Korea in line to develop 4 Vietnamese nuclear plants. asian-power.com. 30 March 2012. Процитовано 16 April 2012.
- ↑ Korea to build nuclear plant for Vietnam. Korea Times. 28 March 2012. Процитовано 16 April 2012.
- ↑ Korea Picked as Preferred Bidder for Vietnam Nuclear Plants. english.chosun.com. 29 March 2012. Процитовано 16 April 2012.
- ↑ Never Mind Fukushima – Vietnam to Embrace Nuclear Power. Процитовано 6 April 2013.
- ↑ Vietnam delays building 1st nuclear power plant. Boston Globe. Associated Press. 15 January 2014. Процитовано 16 January 2014.
- ↑ Nuclear Power in Vietnam. 24 November 2016. Процитовано 3 December 2016.
In November 2016 the National Assembly passed a resolution to cancel plans for the two nuclear power stations, “due to economic conditions in our country today,” and lower demand projections.
- ↑ After long delay, Vietnam may finally back out on nuclear power project - VnExpress International.
- ↑ а б Vietnam's amazing nuclear journey. EnergyPost.eu. 29 November 2016. Процитовано 3 December 2016.
cost has escalated from the original estimate of US$10 billion to US$27 billion (€9.5‒25.6 bn)