Коїке Юріко
Юріко Коїке (яп. 小池 百合子, Коіке Юріко; нар. 15 липня 1952[2] (71 рік), Ашія) — губернаторка Токіо та японська політикиня.
| Юріко Коіке | |
|---|---|
| яп. 小池 百合子 | |
 | |
| Псевдо | Юріко Коїке |
| Народилася |
15 липня 1952 (71 рік) Асія, Японія |
| Громадянство |
 Японія |
| Національність | японка |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Каїрський університет, Університет Квансей Ґакуінd і Американський університет у Каїріd |
| Знання мов | японська і арабська |
| Посада | міністр оборони Японії[d], член Палати представників Японії[d], член Палати радників Японіїd, губернатор Токіоd[1] і міністр навколишнього середовища Японіїd |
| Партія | Ліберально-демократична партія Японії (4 липня 2017) |
| Батько | Yujiro Koiked |
| Мати | Emiko Koiked |
| Нагороди | |
| Сайт | yuriko.or.jp |
Вона була членом Палати радників Японії протягом одного терміну і членом Палати представників протягом восьми термінів. Вона обіймала посади міністра навколишнього середовища, міністра Окінави та Північних територій, міністра оборони, директора зі зв'язків з громадськістю Ліберально-демократичної партії, представника політичної партії «Томін перший но Кай» та представника політичної партії «Партія Надії». Член Ліберально-демократичної партії.
Вона береже і захищає людей з обмеженими можливостями, дітей та жінок. Вона цінує так званий гуманітаризм. Наприклад, у 2022 році, коли Україна зазнала великих труднощів, вона швидко вжила заходи щодо прийняття українських біженців.
Володіє японською, арабською та англійською мовами.
Біографія ред.
Народилася в сім'ї комерсанта, батько її Юдзіро Коїке був меценатом, займався торгівлею нафтопродуктами.
У 1971 році після закінчення школи соціології Квансей Гакуін, вступила в Американський університет в Каїрі, в 1976 році Коїке здобула ступінь бакалавра в галузі соціології Каїрського університету.
З 1973 по 1987 працювала перекладачем з арабської мови та викладачем арабської мови. Вона робила значний внесок у ситуаціях, пов’язаних із ключовими арабомовними діячами.
У 1988 році вона стала ведучим новин програми ділових новин TV Tokyo «WORLD BUSINESS SATELLITE[ja]» (вона була першою ведучою для цієї програми). В результаті вона стала широко відомою японцям. 1990 року, будучи ведучою новин, яка виконувала важливу роботу, вона здобула нагороду для жінок-мовників.
На запрошення політиків, які з’являлися в її програмі новин, вона увійшла в світ політики в 1992 році, балотувалася на виборах до Палати радників і була обрана членом Палати радників в Японії.
У 1993 році вона перейшла до Палати представників Японії, щоб балотуватися, і була знову обрана. У Палаті представників вона перемагала загалом вісім разів.
31 липня 2016 року перемогла на виборах губернатора Токіо, та стала першою жінкою на цій посаді [3]. Юріко з ентузіазмом працювала губернаторкою Токіо і її високо оцінили громадяни Токіо. На виборах губернатора Токіо, що відбулися 5 липня 2020 року, Юріко знову перемогла.
2022 ред.
Побачивши, як Путін вторгся в Україну в лютому 2022 року, Юріко заявила журналістам 28 лютого, що дії Путіна є нападом на демократію та міжнародну спільноту.[4]
І Юріко вирішила з 28 лютого по 6 березня висвітлити будівлю столичного уряду Токіо синьо-жовтим кольором і надіслати українцям повідомлення про солідарність з Україною. Також, показуючи це світло всім жителям Токіо, Юріко закликала усіх жителів Токіо думати про українців.[4]
11 березня Юріко заявила, що надасть українським біженцям безкоштовне столичне житло. На момент оголошення було підготовлено 100 одиниць. А Юрико була готова підготувати до 700 одиниць залежно від ситуації.[5]
Для українських біженців, які прибувають до Токіо, Юріко спочатку вирішила запропонувати готель, безкоштовно на два тижні. За ці два тижні українські біженці можуть пояснити, як вони хочуть жити в Японії. Уряд Токіо надасть безкоштовне столичне житло українським біженцям, які хочуть користуватися столичним житлом. Також Юріко розглядає можливість забезпечення українських біженців освітлювальним обладнанням, кондиціонерами, їжею та одягом.[5]
Примітки ред.
- ↑ http://www.metro.tokyo.jp/tosei/governor/governor/kishakaiken/2016/08/02.html
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Вперше в історії губернатором Токіо обрана жінка. Новое Время. 31 липня 2016. Процитовано 31 липня 2016.
- ↑ а б NHK「都庁舎 ウクライナ国旗の色にライトアップ 都知事“連携示す”」. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
- ↑ а б 毎日新聞「東京都、ウクライナ避難民に都営住宅100戸用意 最大700戸」. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.]