Вікіпедія

Тесля Юрій Миколайович

(Перенаправлено з Юрій Тесля)

Тесля Юрій Миколайович — український вчений, практик, програміст, менеджер і письменник. З 2022 року технічний директор центру великих даних [2][3] компанії Baosteel Engineering Technology Group Co., Ltd.[4] найбільшої металургійної корпорації світу BAOWU[5] (КНР), доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (2009), професійний проєктний менеджмент рівня «А» Міжнародної асоціації управління проєктами (IPMA)[2][6] (2012). Член Національної спілки письменників України (2023). [7]Автор не визнаної в Україні псевдонаукової «теорії несилової взаємодії».[8][9][10] Яка, тим не менше, опублікована в рецензованих вітчизняних[11][12] і іноземних наукових журналах[13][14][15][16][17][18][19], в тому числі й тих, що входять до наукометричної бази Skopus[13][14][15][20] [12].

Тесля Юрій Миколайович
Народився7 січня 1958(1958-01-07)[1] (66 років)
Мошни, Черкаський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Україна
ДіяльністьВчений, фахівець в галузі ІТ, проєктний менеджер, письменник
Alma materКиївський національний університет будівництва і архітектури
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Науковий керівникБушуєв Сергій Дмитрович
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Нагороди
медаль «За працю і звитягу»
Державна премія України в галузі науки і техніки

Життєпис

ред.

У 1980 році Юрій Тесля закінчив Київський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління» з червоним дипломом. З 1-го курсу увійшов до групи під керівництвом доцента кафедри АСУ С. Д. Бушуєва з розробки автоматизованої системи управління КНУБА. У 1977 р. взяв участь у Всесоюзній студентській конференції в Ризі.В 1979 році став переможцем Республіканської студентської олімпіади з кібернетики (АСУ) та переміг у Всесоюзному конкурсі студентських наукових робіт[3][2].

Життєвий шлях був багатогранним[2][3]. Спочатку як програміст займався розробкою автоматизованої системи управління будівництвом Південно-Української АЕС. Потім, як вчений, ввів в науку поняття матричних інформаційних технологій – захистив кандидатську і докторські дисертації з спеціальності 05.13.06 – інформаційні технології. В 1994-1995 роках пройшов підготовку в Інституті Економічного Розвитку США з проєктного менеджменту. Як практик керував більш ніж 10 масштабними Національними і корпоративними проєктами[2]. Як поет видав три збірки віршів[21][22][23]. Був прийнятий в Національну спілку письменників України[7].

Посади

ред.

Після закінчення інституту працював інженером в обчислювальному центрі Черкаської філії Київського політехнічного інституту (нині ЧДТУ — Черкаський державний технологічний університет). Через два роки, в збірнику «Програмоване навчання» опублікував свою першу наукову роботу[джерело?].

Заступник начальника відділу АСУ, начальник відділу АСУ, головний інженер центру інженерної підготовки будівництва Південно-Української АЕС (1983-1992 роки)[2].

Професор кафедри управління проектами факультету електронних технологій Черкаського державного технічного університету у 1992—2003 роках. Читав курси «Економіко-математичні моделі та методи», «Управління портфелями проектів».[24]

Професор кафедри інформаційних технологій КНУБА у 2003-2004, 2007—2012 роках[2].

Заступник голови Державної податкової адміністрації у м.Києві у 2004 році[2].

Проректор Черкаського національного університету ім.Б.Хмельницького у 2005-2006 роках[2].

Завідувач кафедри інформаційних технологій КНУБА у 2012—2013 роках[2].

Декан факультету інформаційних технологій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у 2013-2019 роках[25].

Тренер компанії «Інститут Тутковського».[26]

Член експертної ради Міжнародного хабу природніх ресурсів TUTKOVSKY[27].

Проректор Національного авіаційного університету – 2019-2020 роки[28].

В 2021-2022 роках професор кафедри інформаційних технологій проектування Черкаського державного технологічного університету[2].

З 2022 року технічний директор центру великих даних компанії Baosteel Engineering Technology Group Co., Ltd. (КНР)[2][3].

У ЗМІ

ред.

В 2016 році був номінований у категорії «Псевдонауковець року»[29].

У жовтні 2017 року журналісти помітили, що сторінка Теслі на сайті факультету інформаційних технологій КНУ англійською мовою містить дуже неякісний, скоріш за все машинний переклад з української.[30] Після прибирання сторінки з сайту адміністрація опублікувала повідомлення, в якому стверджується, що переклад опублікували хакери.

У лютому 2019 року було опубліковано запис семінару Теслі в Київському національному університеті. Повний запис семінару за посиланням [31].

Інтерв’ю Теслі Ю.М. в передачі «В фокусі подій» на телекомпанії «Ільдана».[32]

Публікації

ред.

Юрій Тесля є авторомр 3 моногафій[2][33], близько 250 наукових праць у вітчизняних та зарубіжних наукових виданнях (в тому числі 27, що входять до наукометричної бази Skopus, індекс Гірша – 6) та тез доповідей на наукових конференціях[2]. Підготував біля 30 кандидатів і докторів наук[2]. Керівник он-лайн школи професора Теслі.

Нагороди

ред.

У 2009 р. нагороджений Державною премією України у галузі науки і техніки разом з сином міністра фінансів уряду Азарова Федора Ярошенка — Юрієм, заступником міністра фінансів Сергієм Рибаком, академіком НАН Олександром Алимовим та іншими.[34]

Нагороджений медаллю «За працю та звитягу» у 2004 р.[35]

Судовий позов

ред.

У 2017 році Тесля подав до суду на Ірину Єгорченко, яка в 2016 році на парламентських слуханнях щодо проблем фінансування освіти і науки назвала Теслю відомим псевдонауковцем, «який невідомо чому навчає студентів»[36][37][38].
Після цього спрацював ефект Стрейзанд і до персони Теслі з'явився інтерес в українській медіасфері. Про Теслю випустило сюжет Телебачення Торонто[39].

Українське фізичне товариство прийняло заяву, в якій одностайно відзначало, що «теорія несилової взаємодії» має безумовно псевдонауковий характер, а діяльність Ю.М. Теслі із розповсюдження цієї теорії є псевдонауковою[8].

Печерський районний суд міста Києва у жовтні 2018 року частково задовольнив позовні вимоги Теслі (визнати недостовірною інформацію у виступі Єгорченко, що стосувалась декана КНУ). Ірина Єгорченко подала апеляційну скаргу, і 9 січня Київський апеляційний суд задовольнив її (цитата з рішення суду: «…висловлювання відповідача: - «На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан Тесля Ю.М. ну, який вчить студентів невідомо чому.», є оціночним судженням, яке не містить фактичних даних, є критикою, оцінкою дій, не згодою з діяльністю позивача. Зазначене висловлювання, не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані»), у позові було відмовлено в повному обсязі[40][41].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://web.archive.org/web/20161107075403/http://introformatika.org.ua/index.php?page=autor
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Тесля Юрій Миколайович. Кафедра інформаційних технологій проектування (укр.). 25 жовтня 2020. Процитовано 20 липня 2024.
  3. ↑ а б в г Про мене. Юрій Тесля (укр.). Процитовано 20 липня 2024.
  4. ↑ Baosteel Engineering Technology Group Co., Ltd.
  5. ↑ Baowu Grup.
  6. ↑ Home. IPMA International Project Management Association. Процитовано 20 липня 2024.
  7. ↑ а б Київська організація Національної спілки письменників України. Вікіпедія (укр.). 18 червня 2024. Процитовано 20 липня 2024.
  8. ↑ а б Заява Українського фізичного товариства з приводу рішення з приводу позову Юрія Теслі проти Ірини Єгорченко. Українське фізичне товариство. 16.11.2017. Архів оригіналу за 28 листопада 2017. Процитовано 5 грудня 2018.
  9. ↑ Ірина Андрейців (22 січня 2018). В Україні вперше судяться через лженауку. Чому це важливо і зачіпає усіх. life.pravda.com.ua. Українська правда «Життя».
  10. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. reyestr.court.gov.ua. 1 лютого 2019.[недоступне посилання з липня 2019]
  11. ↑ Yehorchenkov, O.; Yehorchenkova, N.; Teslia, Iurii (2020). Reflex Model of Online Learning. Процитовано 20 липня 2024.
  12. ↑ а б Yehorchenkova, Nataliia; Teslia, Iurii; Yehorchenkov, Oleksii; Kubiavka, Liubov; Khlevna, Iulia (2020). Palagin, Alexander (ред.). Management of Online Learning Through Modeling of Non-force Interaction of Information Agents. Mathematical Modeling and Simulation of Systems (англ.). Springer International Publishing. с. 223—233. doi:10.1007/978-3-030-25741-5_22. ISBN 978-3-030-25741-5. Процитовано 20 липня 2024.
  13. ↑ а б Experimental Verification of the Theory of Non-Force (Information) Interaction. www.researchsquare.com (англ.). 5 серпня 2021. doi:10.21203/rs.3.rs-138538/v4. Процитовано 20 липня 2024.
  14. ↑ а б Development of Reflex Technology of Action Identification in Project Planning Systems.
  15. ↑ а б Teslia, Iurii; Popovych, Nataliia; Pylypenko, Valerii; Chornyi, Oleksandr (6 березня 2014). The Non-Force Interaction Theory for Reflex System Creation with Application to TV Voice Control. Proceedings of the 6th International Conference on Agents and Artificial Intelligence - Volume 1. SCITEPRESS - Science and Technology Publications, Lda. с. 288—296. doi:10.5220/0004754702880296. ISBN 978-989-758-015-4. Процитовано 20 липня 2024.
  16. ↑ Teslia, Iurii (2013). THEORY OF NON-VIOLENT INTERACTION. Процитовано 20 липня 2024.
  17. ↑ arXiv.org Search. arxiv.org (англ.). Процитовано 20 липня 2024.
  18. ↑ Teslia, Iurii (2 квітня 2022). Experimental Verification of the Theory of Non-Force (Information) Interaction. Journal of Modern Physics (англ.). Т. 13, № 4. с. 518—573. doi:10.4236/jmp.2022.134034. Процитовано 20 липня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  19. ↑ Journal of Chemistry: Education Research and Practice Volume 6 | Issue 2 | 362J Chem Edu Res Prac, 2022 Digital Model of Mechanical Interaction and its Application (PDF).
  20. ↑ www.semanticscholar.org https://www.semanticscholar.org/paper/Reflex-Model-of-Online-Learning-Yehorchenkov-Yehorchenkova/c62707930aa6b4dda84163aa86c25238791f333e. Процитовано 20 липня 2024. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  21. ↑ Доповідна Богу. Юрій Тесля (укр.). 26 січня 2018. Процитовано 21 липня 2024.
  22. ↑ Я над віршами суму пан. Юрій Тесля (укр.). 26 жовтня 2019. Процитовано 21 липня 2024.
  23. ↑ Одинадцята заповідь. Юрій Тесля (укр.). 13 червня 2024. Процитовано 21 липня 2024.
  24. ↑ Тесля Юрій Миколайович на сайті ЧДТУ[недоступне посилання з липня 2019]
  25. ↑ Тесля Юрій Миколайович | Факультет інформаційних технологій. web.archive.org. 20 жовтня 2017. Процитовано 21 липня 2024.
  26. ↑ Тесля Юрій Миколайович. Тренер. Education.ua. Процитовано 1 серпня 2022.
  27. ↑ Менеджмент - TUTKOVSKY - Міжнародний хаб природних ресурсів. tutkovsky.com.ua. Процитовано 21 липня 2024.
  28. ↑ Результати засідання Вченої ради НАУ. nau.edu.ua. Процитовано 21 липня 2024.
  29. ↑ "Плагіатором року" визнали Катерину Кириленко, "Посіпакою року" — Лілію Гриневич. Дзеркало тижня. 12.12.2016.
  30. ↑ Якою мовою це написано? Як на сайті КНУ представили біографію декана. 24TV, 14.10.2017
  31. ↑ Повний запис семінару в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
  32. ↑ - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 21 липня 2024.
  33. ↑ Наукові та науково-популярні видання. Юрій Тесля (укр.). Процитовано 21 липня 2024.
  34. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 979/2009 від 30.11.2009 "Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2009 року
  35. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 1307/2004 від 23.10.2004 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня податкової служби України»
  36. ↑ Рубежи украинской науки: у них - Тесла, у нас - Тесля. 25.10.2017.
  37. ↑ Визковский А. (24.10.2017). “Лептонный Бог” и “информация природы”: Проблема лженауки в украинских ВУЗах. Информатор. Архів оригіналу за 26.10.2017. Процитовано 29.11.2017.
  38. ↑ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ І НАУКИ В УКРАЇНІ. ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ. 16 листопада 2016 року. Процитовано 1 серпня 2022.
  39. ↑   Тесля vs Тесла: тебе зрозуміють тільки нащадки! (Телебачення Торонто) на YouTube Nov 12, 2017
  40. ↑ Марія Прокопенко (16 січня 2019). Як наука поборола «магію» – в українському суді. Газета «День». Процитовано 1 серпня 2022.
  41. ↑ Олександр Габович, Леонід Бєлкін (1 лютого 2019). Як суд урятував честь науки. Дзеркало тижня. № 4. Процитовано 1 серпня 2022.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тесля_Юрій_Миколайович&oldid=43114077