Юкачев Микола Вікторович
Микола Вікторович Юкачев (3 грудня 1956, Ниртинський, Кукморський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР — 3 жовтня 2009, Казань, Республіка Татарстан, Російська Федерація) — радянський і російський татарський актор. Заслужений артист Республіки Татарстан[tt] (1996).
| Юкачев Микола Вікторович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 3 грудня 1956 Ниртинського радгоспуd, Кукморський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР | |||
| Помер | 3 жовтня 2009 (52 роки) Казань, Росія | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор театру | |||
| Alma mater | Казанське театральне училище | |||
| Заклад | Татарський академічний театр імені Галіаскара Камала | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Життєпис
ред.Микола Вікторович Юкачев народився 3 грудня 1956 року в селищі Ниртинського радгоспу Кукморський району Татарської АРСР[1]. Мати Катерина Юкачева — удмуртка, батько Віктор Таріко — українець[2][3]. Ріс у змішаному мовному середовищі, з дитинства знав татарську мову[4].
Закінчивши школу в рідному селі, в 1974 році приїхав в Казань і поступив до Казанського театрального училища на курс Марселя Салімжанова[tt][2], причому в татарську групу, через те, що російської на той момент ще не було[5]. Після закінчення першого курсу пройшов військову службу[6], пробув три роки на флоті[7]. Після повернення до навчання був зарахований на другий курс[6][4], де познайомився з однокурсницею Раушанією Хафізовою[tt], з якою надалі одружився[8][4], прийнявши іслам[9]. Через проблеми зі здоров'ям довгий час вона не могла завагітніти, але через деякий час народила дочку Світлану, проте більше дітей мати не могла[6][4].
Після закінчення училища, в 1981 році разом з дружиною за направленням вступив до Альметьєвського татарського державного драматичного театру[tt], однак там їх кар'єри не склалися, а в 1983 році на запрошення Салімжанова подружжя Юкачевих повернулося до Казані та увійшло до складу трупи Татарського державного академічного театру імені Г. Камала[10][8]. Спочатку грав разом з дружиною парні ролі[4]. З віком перейшов до комічних образів[5]. Докладав великих зусиль для творчої реалізації своєї дружини[11], однак у нього самого було менше ролей[5].
Як талановитий артист, що володіє природністю, щирістю і музикальністю, швидко завоював любов глядача[12]. Відомий як характерний актор, чарівний, який вмів створювати життєво достовірні й точні образи як в молодих, так і у вікових ролях[10][13]. Був першим і єдиним російським актором в татарському театрі, прекрасно володів татарською мовою[12][14], на якій говорив інколи краще багатьох татар[5], і навіть зовні був схожий на татарина[9].
Серед значних ролей — Хасан («Зульфія» К. Амірова[tt]), Закір («Нещасний юнак» Г. Камала), Єгор («Конокрад»), Іван («Ми йдемо, ви залишаєтеся», Амур («Чотири наречені Діляфруз» Т. Міннулліна), Фізат («Хасан — чоловік Ляйсан» Ю. Сафіуліна[tt]), Мельник («Три аршини землі» А. Гілязова[tt]), Ірек («Спадщина» Г. Каюмова[tt]), Бічура («Бічура»), Мубарак («Казанські хлопці», «Знову казанські хлопці»), Діоген («баскетболіст» М. Гілязова[tt]), Саматов («Хвилі під льодом» А. Рахманкулова, Ільтабан («Рудий насмішник і його чорнява красуня» Н. Ісанбета), Гумер («Розлучення по-татарськи» Х. Вахіта[tt]), Шаталов («Німа Зозуля»), Закі («Летюча тарілка» З. Хакіма[tt]), Мишка («Блакитна шаль» К. Тінчуріна), Гурій («Як зірки в небі» по М. Горькому), Белярдо («Вчитель танців» Л. де Вега), Кадир («Лікар мимоволі» Т. Жуженоглу)[1][15][13][16].
|
Це дуже важко було — вибрати лише одну виставу, лише одну роль. Я і Заки свого з «Летючої тарілки» люблю, просто купаюся в ролі. І «Нещасного юнака», де в мене роль зовсім іншого плану… Але так вийшло, що вдаються мені ролі п'яниць. Глядачі, напевно, думають, що я і в житті п'є. Це не так. Я ніколи не був п'ючим, я був, як би точніше сформулювати, тим що зривається… Але вже дванадцять років виповнилося, як кинув пити. І одинадцять місяців як курити перестав. Дуже задоволений! Шкодую навіть зараз, що витрачав час на шкідливі звички. Краще б англійську мову вчив — знаєте, як некомфортно мені було без мови на гастролях Камалівського театру в Лондоні? | 
|
— Микола Юкачев 2007 рік, [2] | ||
Микола Вікторович Юкачев помер 3 жовтня 2009 року в Казані у віці 52 років після важкої хвороби[16]. У 2005 році переніс інфаркт і операцію аортокоронарного шунтування[2], а незадовго до смерті планував звернутися до хоспісу[6], лікарі давали всього два-три місяці життя[4]. У шлюбі з дружиною прожив 29 років[4], мав дачу в Студенцях, сам побудував будинок і баню, захоплювався городництвом[2]. Похований був поруч з матір'ю на кладовищі в рідному селі[3].
Нагорода
ред.- Почесне звання «Заслужений артист Республіки Татарстан[tt]» (1996 рік)[17][13].
Примітки
ред.- ↑ а б Илялова, 1996, с. 218.
- ↑ а б в г д Айсылу Кадырова (31 января 2007). «Юкач! Давай ты у нас будешь Липатовым?». Газета «Вечерняя Казань». Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б Саша Долгов (6 октября 2009). Татар театры бердәнберен югалтты. Azatlıq Radiosı. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б в г д е ж Нәзилә Хуҗина (24 марта 2016). Раушания Юкачева: «Коля белән бер-беребезне алдап яшәвебез өчен үкенәм». Газета «Акчарлак». Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б в г Раушания Юкачева «ВТ»га биргән соңгы интервьюсында: Юлың озынрак булган саен, мәшәкате күбәя. Газета «Ватаным Татарстан». 17 июля 2022. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б в г Илүсә Зәйнетдинова (12 сентября 2019). Раушания Юкачева: «Йөрәгеңне тыңлый белү кирәк». Журнал «Ялкын»[tt]. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ Алисә Шәрәфиева (24 марта 2019). Раушания Юкачева: «Мин беркайчан да кәнәфиемә ябышып утырмадым». Газета «Шәһри Казан»[tt]. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б Илялова, 2011, с. 380.
- ↑ а б Зилә Мөбәрәкшина (17 июля 2022). Раушания Юкачева турында якыннары: «Авырулары булуына карамастан, чәчәк кебек балкыды». Интертат[tt]. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б Илялова, 2005, с. 274.
- ↑ Гөлинә Гыймадова (18 июля 2022). Раушания Юкачева турында хезмәттәшләре: «Елмаеп кайтып керер кебек». Газета «Ватаным Татарстан». Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б Илфат Фәйзрахманов[tt] (7 октября 2009). Николай Юкачев вафат. Газета «Безнең гәҗит»[tt]. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ а б в Шакирҗан, Гыйматова, 2009, с. 165.
- ↑ Айсылу Кадырова (22 декабря 2016). Закулисье Камаловского: имя для Салимжанова, подарок Биктимирова и секрет Минкиной. Idel.Реалии. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ Илялова, 2005, с. 274—275.
- ↑ а б Галия Мухамедшина (4 октября 2009). Ушел из жизни заслуженный артист Республики Татарстан Николай Юкачев. Татар-информ[tt]. Процитовано 4 августа 2022.
- ↑ Илялова, 2005, с. 275.
Література
ред.- Илялова И. И.[tt]. Юкачев Николай Викторович // Г. Камал театры артистлары — Артисты театра им. Г. Камала. Биографик белешмәлек. — Казан : Татарстан китап нәшрияты, 1996. — С. 218. — ISBN 5298007082.(татар.)(рос.)
- Илялова И. И. Юкачев Николай Викторович // Г. Камал театры артистлары — Артисты театра им. Г. Камала. Биографик белешмәлек. — Казан : Татарстан китап нәшрияты, 2005. — С. 274—275. — (Икенче басма, тулыландырылган) — ISBN 5298040888.(татар.)(рос.)
- Юкачёв Николай Викторович // Галиәсгар Камал исемендәге татар дәүләт академия театры. Йөз ел: ике томда — Татарский государственный академический театр имени Галиасгара Камала. Сто лет: в двух томах / авт.-төз.: Л. Г. Шакирҗан[tt], Г. Ф. Гыйматова. — Казан : Заман, Татарстан китап нәшрияты, 2009. — Т. 2. — С. 165. — ISBN 9785890520494.(татар.)(рос.)
- Юкачева Раушания Хуснутдиновна // Народные артисты: очерки / авт.-сост. И. И. Илялова[tt]. — Казань : Магариф — Вакыт, 2011. — С. 380—382. — ISBN 9785922204880.(рос.)
Посилання
ред.- Николай Викторович Юкачёв. Татарский театр имени Галиасгара Камала. (рос.)