Шінсобу
Шінсобу (бірм. ရှင်စောပု, монська မိစဴဗု; 11 лютого 1394 — 1471) — 15-й володарка монської держави Гантаваді у 1454—1471 роках.
| Шінсобу | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
11 лютого 1394 Пегу, М'янма |
| Померла |
1471 Dagon Townshipd, Янгон, Британська Індія, Британська імперія |
| Країна | Сукхотай |
| Діяльність | монарх |
| Титул | правляча королева |
| Конфесія | Тхеравада |
| Батько | Разадаріт |
| Мати | Mwei Thind |
| Брати, сестри | Bawlawkyantawd, Бінья Дгаммараза і Бінья Ран I |
| Діти | Бінья Вару |
Життєпис ред.
Подружнє життя ред.
Була єдиною донькою Разадаріта. Її матір'ю була представниця сільської знаті Туддхамаї. Народилася 1394 року. При народженні їй дали ім'я Віхарадеві (в перекладі з санскриту і палі володарка монастиря). У віці 20 років вона вийшла заміж за стриєчного брата Бінья Бьє, відя кого мала сина Бінья Вару та двох доньоок — Нетаку То і Нетаку Тхін. Її чоловік помер у 1419 році.
У 1421 році помер батько Шісобу. Її зведений брат Бінья Дгаммараза успадкував владу. 1423 року її рідний брат Бінья Ран, намісник Басейну, видав Шінсобу в рамках широкої угоди за аванського царя Тхіхату. Вона залишила своїх дітей, перебравшись до Ави. У другому шлюбі не мала дітей.
Тхіхату дуже любив її, але помер вже у 1425 році. Шінсобу залишалася в Аві ще 4 роки. Тут стала покровителькою двох буддійських ченців Дгамман'яна та Пітакахара з монастиря Аріядхаза в Сікайні. У 1429 році за допомогою останніх їй вдалося втекти з Ави і повернулася до Пегу.
Мешкала в палаці в Пегу до 1454 року, коли внаслідок вбивства володаря Лейк Мунгто владу на зборах знаті та сановників було вирішено передати Шінсобу. Вона прийняла тронне ім'я Бінья Тхау.
Панування ред.
Протягом 7 років змогла навести лад в державі, заспокоїти знать та військових. При цьому їй активно допомагали буддійські ченці. 25 вересня 1455 року фундувала пагоду Чаїкмаро (поблизу Мартабану), які пожертвувала коштовні речі та каміння, а також доходи з маєтку Тко Мбон для утримання місцевих ченців.
У 1460 році вона вирішила зректися трону та переїхати з Пегу до Дагону, де вона могла вести релігійне життя поруч із пагодою Шведагон. Шінсобу обрала ченця Пітакахару в якості свого наступника, що 1457 року став її зятем, одружившись з її молодшою донькою Нетаку Тхін (відому як Мі Пакатхін). Втім Шінсобу залишалася формальною правителькою, а Пітакахару, що прийняв ім'я Дгаммазеді керував державою. У відповідь повстав інший її зять Бінья Ейн (одружений на Нетаку То), але його було переможено, а потім отруєно.
Шінсобу мешкала у Дагоні поруч із пагодою Шведагон до кінця свого життя. Все більше віддалялася від світського життя, активно допомагаючи буддійській громаді. Присвятила свій час пагоді Шведагон, розширивши платформу навколо пагоди, вимощуючи її камінням і розмістивши кам'яні стовпи та світильники навколо пагоди. Також наказала золотим тисям у власну вагу (25 вісс) вкрити Шведагон.
Померла 1471 року, після чого Дгаммазеді офіційно перебрав владу. У середині XIX ст. британці, що захопили монські землі після другої англо-бірманської війни, для отримання підтримки монів поширювали байку, що королева Вікторія є реінкарнацією Шінсобу.
Джерела ред.
- Shorto (1971) A dictionary of Mon inscriptions from the sixth to the sixteenth centuries. London: Oxford University Press.
- Guillon, Emmanuel (tr. ed. James V. Di Crocco) (1999) The Mons: A civilization of Southeast Asia, Bangkok: The Siam Society.
- Halliday, Robert (2000) (Christian Bauer ed.) The Mons of Burma and Thailand, Volume 2. Selected Articles, Bangkok: White Lotus.