Штучний попит — попит на те, на що за відсутності засобів вливу, попиту не існує. Має суперечливі застосування в мікроекономіці (стратегія «накачати та злити») та в рекламі.[1][2]

Попит зазвичай сприймається як штучний, коли він збільшує споживчу корисність дуже неефективно. Наприклад, лікар, що призначає непотрібні операції, створить штучний попит на них.[3] Державні витрати, що мають за головну мету забезпечення робочих місць для населення також називаються «штучним попитом».[4]

Одним із засобів створення штучного є реклама в засобах масової інформації, яка може створити штучний попит на розрекламовані товари, послуги, закони, платформи та ін.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Strange, Adario (April 15, 2015). Why Apple Loves Gold. Mashable. Процитовано September 11, 2015. 
  2. Trefis Team (September 2, 2015). Looking At The Significance Of Sirius XM's Latest $2 billion Share Repurchase Program. Forbes. Процитовано September 11, 2015. 
  3. MacGregor, A. M. C.; MacGregor, C. C. (February 2000). Economic Theory and Physician Behavior in Bariatric Surgery. Obesity Surgery (Springer) 10 (1): 4–6. PMID 10715635. doi:10.1381/09608920060674012. Процитовано 2016-07-17. 
  4. Real Demand is Not Artificial. www.american-consensus.org. American Consensus. 2008. Процитовано 2016-07-17.