Шрі Чинмой

Індійський письменник і гуру

Шрі Чинмой (27 серпня 1931 — 11 жовтня 2007) — індійський релігійний діяч, філософ, спортсмен, художник, поет й драматург.

Шрі Чинмой
бенг. শ্রী চিন্ময়
Smiling Sri Chinmoy.jpg
Ім'я при народженні Чинмой Кумар Гхош
Народився 27 серпня 1931(1931-08-27)
с. Шакпура
Помер 11 жовтня 2007(2007-10-11) (76 років)
Нью-Йорк
·інфаркт міокарда
Країна Flag of Bangladesh.svg Бангладеш
British Raj Red Ensign.svg Британська Індія
Flag of Pakistan.svg Пакистан
Діяльність філософ, релігійний діяч
Відомі учні Narada Michael Waldend
Знання мов бенгальська
Конфесія Індуїзм
Автограф SriChinmoy-Signature-transparent.png

ЖиттєписРедагувати

Народився у с. Шакпура у Східній Бенгалії (сучасний Бангладеш). Був молодшим із сімох дітей. У 1943 році помер від хвороби його батько, а через кілька місяців померла і мати. У 1944 році Гхош приєднався до своїх братів і сестер, які перебували в ашрамі Шрі Ауробіндо, розташованому в Пудучеррі (тогочасна Французька Індія). Тут він перебував до 1964 року, вивчаючи різні духовні практики, перш за все вдосконалюючи вміння медитації.

У 1964 році за допомогою американських спонсорів ашрама Шрі Ауробіндо, Гхош емігрував до США, перебравшись до Нью-Йорку. Незважаючи на відсутність академічної освіти, Чинмой отримав посаду молодшого клерка в консульстві Індії. З боку колег та керівництва він отримав підтримку і пропозицію проводити бесіди, присвячені індуїзму. У 1966 році відкрив свій перший духовний центр на Пуерто-Рико. У 1968 році, після отримання грінкарти в США, прочитав перші лекції в цій країні. У 1970-х роках почав їздити із лекціями по Європі.

Водночас з духовними практиками займався створення музики. У 1976 році на лейблі Folkways Records Шрі Чинмой записав свій перший альбом під назвою «Музика для медитації». У 1984 році він почав серію безкоштовних концертів для світової гармонії. Безкоштовні виступи Шрі Чинмоя проходили, зокрема у Альберт-хол (Лондон), Карнегі-хол (Нью-Йорку), Ніппон Будокан (Токіо), Сіднейському оперному театрі.

Крім творчості Чинмой захоплювався, на любительському рівні, спортом. Він брав участь у змаганнях з тенісу на Іграх Ветеранів, включно із Всесвітніми Іграми Ветеранів у Пуерто-Рико у 1983 році. У середині 1980-х років захопився підняттям ваги, а у 1988 році ініціював програму «Піднімаючи Світ Серцем Єдності». Стає ідеологом ультрамарафону.

До 2000 року діяли центри Шрі Чинмоя у 60 країнах світу. Помер у 2007 році у Нью-Йорку від серцевого нападу.

ФілософіяРедагувати

Чинмой засновував свої філософські роздуми на традиційному індуїзмі з акцентом на відданості (бгакті) до своєї персони, як гуру і аватару, і до Бога. Головні принципи Шрі Чинмоя — любов, відданість і покірність Всевишньому. Але його популярність серед індійських духовних вчителів була також пов'язана з більш оригінальним способом життя — поєднання медитативних практик і релігійних ритуалів із спортом і музикою як доповнення до самореалізації. Вважав, що медитація несе світло душі, щоб досягти найвищої досконалості якомога швидше. Наказував своїм учням бути вегетаріанцями, відмовитися від алкоголю, наркотиків, шлюбу.

ТворчістьРедагувати

Згідно з твердженнями послідовників Шрі Чинмоя, він написав 1500 книг, 115 тисяч віршів і 25 тисяч пісень бенгальською та англійською мовами, створив понад 200 тисяч картин і дав 777 концертів. Також відомо, що Шрі Чинмой є автор 9 п'єс. Переважно вони мають релігійний зміст.

Чинмой дійсно почав малювати у 1974 році під час візиту до Оттави (Канада). Його абстрактні картини являють собою суміш акрилу і малюнку пером. Сюжети пов'язані із птахами, мають вільні форми. Вони представлені в Луврі, бюро ЮНЕСКО в Парижі, Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні, Музеї сучасного мистецтва в Санкт-Петербурзі, міжнародному аеропорту Джона Ф.Кеннеді в Нью-Йорку, і центральних установах Організації Об'єднаних Націй.

ДжерелаРедагувати

  • Horst Hüttl: Die Sri-Chinmoy-Bewegung im deutschsprachigen Raum. Dissertation zur Erlangung des akademischen Grades «Doktor der Theologie» am Institut für Religionswissenschaft der Karl-Franzens-Universität, Graz, 1998.

ПосиланняРедагувати

  • Шрі Чінмой // Українська Релігієзнавча Енциклопедія