Шпринтове вітрило

Шпринтове вітрило — чотирикутне косе вітрило, яке розтягується по діагоналі рейком[1]. Має схожість з гафельним, але відрізняється відсутністю гафеля (а іноді і гіка). Цей тип вітрильного озброєння застосовується, зокрема, на яхтах класу «Оптиміст».

Шпринтове вітрило
Темзинські вітрильні баржі. У баржі спереду підняті шпринтовий грот, трикутні топсель і стаксель. У баржі на задньому плані підняті грот, топсель, фор-стаксель, фор-стень-стаксель і бізань
Давньоримський барельєф III ст. н. е. Музей стародавнього судноплавства, Майнц.

Уперше такі вітрила з'явилися в II столітті до н. е. на невеликих суднах в Егейському морі[2]. Зображення корабля з шпринтовим вітрилом присутнє на давньоримському барельєфі, датованому III століттям нашої ери. З історичного погляду, шпринтові вітрила були першими косими вітрилами в Європі[2]. Можливо, зі шпринтового в XVI столітті в Голландії розвинулося гафельне вітрило.

ОписРедагувати

Шпринтове вітрило має форму неправильної трапеції. Передній верхній кут називається верхнім галсовим, задній верхній — нок-бензельним, передній нижній — галсовим, задній нижній — шкотовим. Гафель відсутній, його замінює діагональний рейок — шпринт чи шпринтов (від нід. spriet, нім. Spriet — «піка», «рожен»)[3]. Передній кінець (п'ятка) шпринта кріпиться до щогли, задній (нок) — до нок-бензельного кута вітрила. Для керування шпринтом служить пара еринс-бакштагів, прикріплених до його нока. Нижня шкаторина може розтягуватися по гіку, але іноді гік не використовується, тому натяг нижньої шкаторини забезпечується лише галсом і шкотом. Над шпринтовим вітрилом може підійматися топсель.

 
Модель човна з шпринтовими вітрилами

Одне з найвідоміших застосувань шпринтового вітрила — вітрильні баржі Темзи. Шпринт утримується топенантами, проведеними через топи щогл, і відхиляється приблизно на 30° від вертикалі, видаючись на правий борт від щогли[4]. П'ятка шпринта з'єднується зі щоглою спеціальним вертлюгом (так званим muzzle — «мордою»), що уможливлює його рух у горизонтальній площині (майже до вант); завдяки цьому судно може ходити в галфвінд і фордевінд[5]. До нока кріпиться пара еринс-бакштагів[6].

На торговельному судні такий тип озброєння (без гіка) має ту перевагу, що дозволяє високо навантажувати палубу і залишає вільним простір над вантажними люками. Вітрило за потреби легко прибирається до щогли гітовами. Головною ж перевагою є безпека на відкритих водах. Баржі мають погану остійність і у випадку перенавантаження отримують надмірний крен, внаслідок чого потребують витягання до вітру. Шкот має бути витравлений, а нок гіка занурювався би у воду, роблячи стерно безкорисним і приводячи до оверкіля. У безгікових же суден шкот травиться легко, що дозволяє швидко виправити становище[7]. Окрім того, відсутність гіка поліпшує маневреність: судно може легко проходити через вузькі проміжки між пришвартованими іншими суднами. Вітрило з вільною нижньою шкаториною схильне до скручування, що погіршує його аеродинамічну ефективність у фордевінді, але для торговельних суден цей недолік не грає особливої ролі. За допомогою еринс-бакштагів можна керувати верхньою шкаториною, уловлюючи потік вітру над вітровою тінню сусідніх суден[8].

Трикутне шпринтове вітрилоРедагувати

Шпринт може використовуватися і з трикутним вітрилом, в англійській мові таке вітрило має назву «бараняча нога» (leg of mutton spritsail). Передня шкаторина такого вітрила шнурується до щогли, а шпринт-гік кріпиться ноком до шкотового кута. П'ятка шпринта притягується до щогли особливою снастю (англ. snotter)[9].

ІншеРедагувати

В англійській мові spritsail означає як «шпринтове вітрило», так і «блінд» — пряме вітрило, що до кінця XVIII століття встановлювалося під бушпритом[10].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Underhill, Harold (1938). Glossary. Sailing Ship Rigs and Rigging (вид. Second, 1958). Glasgow: Brown, Son and Ferguson. с. 114. 
  2. а б Casson, Lionel (1995): «Ships and Seamanship in the Ancient World», Johns Hopkins University Press, ISBN 978-0-8018-5130-8, pp. 243–245
  3. Keegan, John (1989). The Price of Admiralty. New York: Viking. с. 280. ISBN 0-670-81416-4. 
  4. March, 1948, с. 224.
  5. March, 1948, с. 234.
  6. March, 1948, с. 225,234.
  7. Lillistone, Ross. Duckworks - Boomed Vs Boomless. www.duckworksmagazine.com. Процитовано 11 травня 2018. 
  8. March, Edgar (1948). Spritsail Barges of Thames and Medway. London: Percival Marshall. с. 7. 
  9. Routh, David (Shorty). My favorite sail, the Leg-o-Mutton Sprit. www.duckworksmagazine.com. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 5 травня 2017. 
  10. Anderson, R. C. (1927). «Peface». The Rigging of Ships in the Days of the Spritsail Topmast 1600—1720 (First, 1927 ed.). Portland, Maine: The Southworth Press. p. vii.

ДжерелаРедагувати

  • Самойлов К. И. Парусное вооружение шлюпок // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  • March, Edgar (1948). Spritsail Barges of Thames and Medway. London: Percival Marshall. с. 7. 

ПосиланняРедагувати