Відкрити головне меню
Стрибки у воду поряд із ДТП — одна з найчастіших причин хребетно-спинно-мозкової травми серед молодих людей[1]

Шкала Франкеля або шкала Франкель або шкала Stoke-Mandeville (англ. Frankel scale)  — на даний момент дещо застаріла система визначення ступеня пошкодження спинного мозку на основі порушень моторних та чутливих функцій[2][3].

ІсторіяРедагувати

Шкала була розроблена ще до ІІ світової війни у англійському госпіталі Stoke Mandeville[en] графства Бакінгемшир і з 1969 року популяризована професором Гансом Людевігом Франкелем[4]. Останній після закінчення медичного вузу працював у цьому госпіталі сімейним лікарем, а потім завдяки Серу Гутману перейшов у Національний центр пошкодження спинного мозку, де з 1966 став лікарем-консультантом[5].

На даний момент у світі більше використовується шкала пошкодження ASIA (Американська асоціація пошкодження спинного мозку (англ. American Spinal Injury Association) — AIS[6][7][8][9].

ШкалаРедагувати

Залежно від неврологічного дефіциту у даній шкалі вирізняють такі ступені:[10][11][3]

Frankel А відсутність чутливості та рухів нижче рівня травми
(повне пошкодження спинного мозку)
Frankel B Плегія, але збережена чутливість чи її елементи
Frankel С Виражений парез (є слабкі рухи),
неповне порушення чутливості
Frankel D Слабкий парез (м'язової сили достатньо для ходьби зі сторонньою допомогою),
неповне порушення чутливості
Frankel E Відсутні чутливі чи рухові порушення
(незалежно від рентгенологічної картини пошкодження хребців)

ПриміткиРедагувати