Шевчук Андрій Сергійович
Андрі́й Сергі́йович Шевчу́к (4 червня 1979 — 29 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
| Шевчук Андрій Сергійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 4 червня 1979 Будапешт | |
| Смерть | 29 серпня 2014 (35 років) Червоносільське | |
| Поховання | Краснопільський цвинтар | |
| Псевдо | "Орест" | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Рід військ |  Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Бойовий шлях
ред.Народився 1979 року в місті Будапешт. Брав участь у подіях Революції Гідності. З травня 2014-го доброволець, старший сапер, інженерно-саперний взвод, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Орест». Телефонував до батька — колишнього військовика — й розпитував про певні тонкощі використання військової техніки. 28 серпня зазнав поранення в бойовій сутичці з терористами.
Ймовірно, пішов на прорив самостійно, загинув у Червоносільському — в обідньому часі російські танки обстріляли село, щоб примусити бійців батальйону «Донбас» здатися.
3 вересня тіло «Ореста» разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невідомий захисник України.
Упізнаний за тестами ДНК. Без Андрія лишилися батьки, дружина, донька, сестра.
Нагороди та вшанування
ред.За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
- 1 липня 2015-го на честь Андрія його позивним («Орест») — названо один із танків 46-го окремого батальйону «Донбас-Україна».
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 16
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
- Іловайський Хрест (посмертно)
- медаль ВГО «Країна» «Доброволець АТО» (посмертно)
Примітки
ред.Джерела
ред.- Шевчук Андрій Сергійович [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Як бійці добробатів поминали побратимів, загиблих під Іловайськом [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Іловайськ. Точка неповернення. Батько [Архівовано 4 червня 2021 у Wayback Machine.]
- Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |