Шахта імені 50-річчя СРСР
ДВАТ «Шахта імені 50-річчя СРСР» — дочірнє підприємство ДХК «Краснодонвугілля»[1][2]. Знаходиться у м. Молодогвардійськ, Краснодонської міськради Луганської області.
| Країна |  Україна |
|---|---|
| 48°20′40″ пн. ш. 39°39′30″ сх. д. / 48.34444444447177602° пн. ш. 39.65833333336077260° сх. д.Координати: 48°20′40″ пн. ш. 39°39′30″ сх. д. / 48.34444444447177602° пн. ш. 39.65833333336077260° сх. д. | |
| Власник | «Краснодонвугілля» |
| Рік будівництва | 1970 |
| Кількість працівників | 1412 (1990) 1297 (1999) |
| Технологічна схема | |
| Запаси вугілля | |
| Додаткова інформація | |
| Названо на честь | 50th anniversary of the Soviet Uniond |
Історія
ред.Стала до ладу в 1970 року.
Опис
ред.Проектна потужність — 600 тис.т вугілля на рік. Фактичний видобуток 2962/1761 т/добу (1990/1999). У 2003 р. видобуто 725 тис.т. вугілля.
Максимальна глибина 725/680/717 м (1990/1999/2002). Шахтне поле розкрите 5-а вертикальними стволами. У 1990/1999 р. розроблялися пласти сер. потужністю 1,78/1,80 м, кути падіння 1о. У 2003 р відпрацьовувала пласти kв
2, і3' потужністю 0,75-2,15 м, кути падіння відповідно 0-60о, 0-46о.
Серед технічних рішень на шахті була застосована ерліфтна підйомна установка, яка була введена до експлуатації у 1970 р.
Шахта небезпечна з раптових викидів вугілля і газу, небезпечна щодо вибуху вугільного пилу. Пласт і3' схильний до самозаймання. У 2003 р працюють 2 лави обладнані механізованими комплексами.
Кількість працюючих (підземних) 1412/1297 чол. (1990/1999).
Примітки
ред.- ↑ Кабінет міністрів України. Постанова від 27 липня 1998 р. N 1151. Про внесення змін і доповнень до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ Міністерство палива та енергетики України Наказ від 8 липня 2003 року N 353. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
Джерела
ред.- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
|
Це незавершена стаття з гірництва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |