Відкрити головне меню
«Дебют чотирьох коней». Картина російської художниці Ніни Сілаєвої.

Шахи у живописі отримали достатньо широке відображення. Саме зображення епізодів шахової гри відноситься до жанрового малярства, проте шахи зустрічаються і в інших жанрах живопису: у натюрмортах, у портретах, картинах історичного жанру тощо. У давнину поширеним було також зображення шахів на мініатюрах та фресках.

Багато художників, що створювали картини з зображенням цієї гри, достатньо непогано були обізнаними в шахах, а декотрі були професійними шахістами (як-от Луїджі Муссіні[ru]) та використовували свої картини для пропаганди шахів.

Шаховий живопис крізь часРедагувати

Одночасно з проникненням шахів з Персії до Європи (ХІ ст.[1]), відбувається їх інтерпретація засобами образотворчого мистецтва. Маємо збережені свідчення зображування шахів та шахового інвентаря у різних контекстах — від фресок у церквах та мініатюр у рукописах до полотен відомих художників. З того часу у творах мистецтва систематично присутня шахова тематика.

Художники Відродження створили чимало присвячених шахам картин, які дійшли до нашого часу. Це, наприклад, картини Ліберале де Верони (1475), Лукаса ван Лейдена (1508), Паріса Бордоне (1555), Ганса Міліха (1555) та ін.

Пізніші художники у своїх картинах також зберігали інтерес до шахової тематики.

Митці створювали картини, сюжети яких безпосередньо присвячені шахам, або ж картини з іншою тематикою, де шахи були лише частиною художньої композиції. На картинах та ілюстраціях часто зображувалися не тільки звичайні гравці в шахи, але й відомі державні діячі (Іван Грозний, Бенджамін Франклін, Наполеон Бонапарт та ін.), політики, вищі церковні сановники.

Бенджамін Франклін та Наполеон Бонапарт за шахами
       

ПриміткиРедагувати

  1. Нестерова Д. В. Учебник шахматной игры для начинающих. — М.: РИПОЛ классик, 2007. — 256 с. — с .7.

ЛітератураРедагувати

  • Faber Marion. Das Schachspiel in der europäischen Malerei und Graphik, 1550—1700. —— Wiesbaden, 1988.
  • Νικόλας Σφήκας. Ζωγραφικά έργα µε θέµα το Σκάκι από τον δέκατο πέµπτο έως τον εικοστό αιώνα. ∆ιδακτορική ∆ιατριβή. —— Θεσσαλονίκη, 2007.

ПосиланняРедагувати