Шадських Сергій Олексійович

український військовик

Сергі́й Олексі́йович Ша́дських (14 лютого 1965 — 23 липня 2016) — молодший сержант Збройних сил України, псевдо «Булька».

Шадських Сергій Олексійович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження14 лютого 1965(1965-02-14)
Гребінка
Смерть23 липня 2016(2016-07-23) (51 рік)
Новозванівка, Попаснянський район
ПохованняФастів
ГромадянствоУкраїна Україна
ПсевдоБульдог, Булька
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За зразкову службу» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»

Життєвий шлях

ред.

У 5 років осиротів: помер батько. Закінчив 8 класів Гребінківської середньої школи № 3 та Полтавське СПТУ № 3, отримав диплом токаря-револьверника 4 розряду. Був призваний до армії, демобілізувався молодшим сержантом.[1]

Освоїв спеціальність помічника машиніста на тепловозах, потім помічника електровоза. Працював на посаді помічника машиніста пасажирських поїздів у локомотивному депо КиЇв-Пасажирський.[1]

Згодом оселився у Фастові, працював менеджером з продажу сипучих вантажів.[1]

На фронті з вересня 2014 року. На війну пішов добровольцем.[1] Молодший сержант 11-го батальйону «Київська Русь» 59-ї механізованої бригади. Перебував на позиціях в районі с. Чорнухине під Дебальцевим.

Після тренувань у «Десні» — оператор протитанкового ракетного комплексу «Фагот», командир протитанкового взводу. Здійснив багато бойових виходів та точних результативних бойових пусків. Працював на опорному пункті «Зеніт» під Донецьким аеропортом.

Був добрим столяром: коли батальйон зайшов на позиції на Луганщині, збудував на передовій двокімнатний бліндаж з сауною-душем.

14 квітня 2016 року біля села Калинове Луганської області прямим влученням знищив два «Урали» з мінами бойовиків, чотири бойовики «ЛНР» були вбиті, ще вісім поранені.

Загинув в ніч на 24 липня 2016-го  біля селища Новозванівка. Того вечора українські військові помітили просування диверсійно-розвідувальної групи противника і відкрили вогонь зі стрілецької зброї. 2 диверсантів було вбито та 8 поранено. У відповідь ворог відкрив масований обстріл позицій батальйону «Київська Русь» російською важкою артилерією — 152-мм гаубичними снарядами, один з яких розірвався неподалік нього. Уламок потрапив у голову. Будучи важкопораненим, Сергій зумів сам викликати допомогу, та залишався на позиції при тямі до прибуття медиків. Але врятувати його не вдалося.[1] В подальшому бою з ДРГ терористів поліг старшина Роман Матвієць.

Був тричі одружений. Має чотирьох старших дочок і сина Олександра (1999).

Похований в Фастові.

Нагороди

ред.
  • Указом Президента України № 421/2016 від 29 вересня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • відзнаками міністра оборони України «За зразкову службу»
  • «Знак пошани» МОУ
  • відзнакою начальника Генштабу «За взірцевість у військовій службі» 3-го ступеня
  • Указом № 21 від 10 лютого 2017 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).

Джерела

ред.
  1. а б в г д УІНП. 1965 – народився Сергій Шадських, загиблий герой російсько-української війни. УІНП (укр.). Процитовано 5 червня 2024.