Чуб Олександр Сергійович
Чуб Олександр Сергійович (нар. 15 лютого 1995, Харків — 19 червня 2022, Сіверодонецьк, Луганська область) — український військовослужбовець, молодший лейтенант. Учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).
| Олександр Чуб Чуб Олександр Сергійович | ||
|---|---|---|
 Молодший лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 15 лютого 1995 м. Харків, Україна | |
| Смерть | 19 червня 2022 м. Сєвєродонецьк, Луганська область | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Вікінг» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився 15 лютого 1995 в Харкові[1].
Навчався у військовому ліцеї імені Івана Богуна у Києві і бував удома лише на вихідні. Був переведений в цивільний ліцей, оскільки в його матері була невиліковна хвороба і коли йому було 13 років вона померла. Закінчив авіакосмічний ліцей імені Ігоря Сікорського[2].
З 2016 виконував бойові завданя у зоні проведення АТО[1] у складі 8 полку Сил спеціальних операцій. Потім був інструктором з рукопашного бою у Військовому інституті (Київського національного університету імені Тараса Шевченка).
З лютого 2022 року у складі підрозділу спеціального призначення ГУР МО України виконував низку спеціальних та бойових завдань, які, без перебільшення, допомогли змінити хід великої війни.
Добровольцем вступив до лав ЗСУ, брав участь у боях за Київ. У квітні виконував спеціальні завдання на півдні України.
Був першим, хто висадився на скелястий ґрунт Зміїного з повітря і з кулеметом пробивав шлях побратимам. Окупантів на острові виявилося стільки (маскувалися в скелястих природних печерах), що Олександр стріляв дуже довго. Щоправда, на той час до кінця виконати місію не вдалося. Однак саме ця операція дала змогу спланувати наступні, які, зрештою, завершилися успіхом[3].
У червні приступив до виконання завданнь в Сєвєродонецьку, Луганської області. Загинув 19 червня 2022 під час штурму вогневих позицій ворога[4]. Отримав численні вогневі поранення, несумісні з життям. Розуміючи це, він наказав побратимам не забирати його, бо інакше вибратися живими їм би точно не вдалося[3].
7 вересня 2022 р. Президент України Володимир Зеленський в Білій залі Героїв України Маріїнського палацу у Києві вручив нагородні атрибути звання Герой України членам родини молодшого лейтенанта Олександра Чуба[4].
Три місяці росіяни не віддавали тіло Олександра. Постійно переносили дату обміну.
Нагороди
ред.- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).[4]
Вшанування пам'яті
ред.На будівлі авіакосмічного ліцею, де навчався Олександр, 15 грудня 2022 року було встановлено пам'ятний знак[2]. На відкритті були присутні члени родини, учні ліцею, бойові побратими, представники воєнної розвідки та Міністерства оборони України.
У березні 2024 року на фасаді будинку у Святошинському районі Києва, де жив Олександр, встановили меморіальну дошку, а побратими виготовили йому пам'ятник — лицар з автоматом у руці[3].
Примітки
ред.- ↑ а б Герой України Чуб Олександр Сергійович. gur.gov.ua. Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ а б У Києві відкрили меморіальну дошку Герою України Олександру Чубу. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 31 грудня 2022.
- ↑ а б в Герой України Чуб Олександр Сергійович.
- ↑ а б в Воєнна розвідка України є однією з найфаховіших у світі, розвідники доводять це щодня в боях за нашу державу — Володимир Зеленський // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 7 вересня 2022 р.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |