Чотириструнне банджо

Чотириструнне банджо (англ. four-string banjo) — струнний музичний інструмент сімейства лютні з довгою і тонкою шиєю, порожнистою резонаторною коробкою та 4 струнами. Є гібридом банджо та укулеле[1].

Чотириструнне банджо
Чотириструнне банджо
Класифікація струнний музичний інструмент
Розроблено XVIII століття
Діапазон
Подібні інструменти мандоліна, укулеле
Музиканти Едді Пібоді, Гаррі Резер, Чарлі Тагава
Виробники Bacon Banjo Co.
Deering Banjo Company
OME
Vega Company
Wildwood Banjos

ІсторіяРедагувати

Інструмент виник у XVIII столітті в Америці у середовищі африканських рабів. У США отримав відносну популярність у 20-х роках XX століття. Згодом досить широко став використовуватися у джазі.

У Бразилії цей інструмент відомий під назвою «самба-банджо» або «банджо-кавако» і вважається гібридом банджо і кавакінью. Вперше такий гібрид представлений наприкінці 1970-х бразильським музикантом Алміром Гінето. З одного боку такий інструмент був гучнішим, але схожим на традиційний кавакінью, з іншого — новаторським.[2]

НалаштуванняРедагувати

Чотириструнне банджо має декілька типів налаштувань. Серед популярних — CGDA, DGCE, DGCD та CGBD[3]. Самба-банджо має таке ж налаштування і діапазон, що й кавакінью, але його тембр зовсім інший — він звучить як традиційний банджо, але вищої тональності.

ПриміткиРедагувати

  1. Randel, Don Michael, ред. (2003). The Harvard Dictionary of Music. Harvard University Press. с. 83. ISBN 9780674011632. 
  2. McGowan, Chris; Pessanha, Ricardo (1998). The Brazilian Sound: Samba, Bossa Nova, and the Popular Music of Brazil. Temple University Press. с. 51. ISBN 9781566395458. 
  3. Conway, Cecelia (1995). African Banjo Echoes in Appalachia: A Study of Folk Traditions. University of Tennessee Press. с. 234. ISBN 9780870498930.