Чмирі

Чмирі — український козацький рід.

Походження прізвища

Чмир (або чмирь) у «Словнику української мови» Б. Грінченка має такі значення: 1) коротка шерсть, яка залишається на пестах після валяння сукна; 2) гострий, неприємний запах; 3) замурзана, смердюча та неохайна людина.

Чмир — прізвище розповсюджене серед козаків, в тому числі запорозьких. Прізвище походить від слова «чимир», що в перекладі з тюркських мов означає «дужий», «коренастий», «плотний».

Прізвища, які походять від корінного прізвища Чмир — Чмеренко, Чмирь, Чмирьов, Чмиринський тощо.

Деякі населені пункти мають назву Чмирівка — Чмирівка (Старобільський район), Чмирівка (Білоцерківський район), Чмирівка (Чигиринський район). Крім цього, в Україні існує Скіфський курган — Чмирева могила.

Історичні відомості

Вперше прізвище Чмир зустрічається в документах за 1669 р.

За давніми переказами село Чмирівка (зараз в Чигиринському районі Черкаської області) засноване за часів Хмельниччини козаком-знахарем Чмирем, який відлюднився в лісових хащах. Одне з урочищ досі зберігає ім'я засновника — Чмирева гора.

Козаки Чмирі жили в таких адміністративно-військово-територіальних одиницях Гетьманської України: Піщане — Піщанська сотня, Басанська сотня — Переяславський полк — з 1718 р.; Шептаківська сотня, Стародубський полк — з 1732 р.; с. Ворониці Лубенська Перша полкова сотня, Лубенський полк — з 1732 р.; Шишацька сотня, Миргородський полк — з 1732 р.; курінь Новоміський, Борзнянська сотня, Ніжинський полк — з 1733; с. Бобрик, Гоголівська сотня, Київський полк — з 1766 р..

Посполиті Чмирі — м. Кобеляки та сл. Тамлику Полтавський полк — з 1718 р.; в братстві цеху ткацького в с. Перевіз, Сорочинська сотня, Миргородський полк — з 1718 р.

Представники родин Чмирів зустрічаються в реєстрі Нової Запорозької Січі 1756 р.

Після 1782 року козацькі родини Чмирів розселяються по більш широких теренах, в тому числі в Новоросійській губернії.

Серед репресованих в 30-х роках 20 ст. значиться 20 осіб з прізвищем Чмир або похідними від нього.

На сьогодні численні представники родин Чмирів живуть в м. Києві і області, м. Полтаві, м. Дніпрі й області, в тому числі Новомосковську і Кривому Розі, Черкаській обл, в тому числі в с. Піщане, Донецькій області, АРК, м. Миколаєві й області, в тому числі в селищі Арбузинка, Чернігівській обл. тощо.

Відомі персоналії

Козацька старшина

Чмеренко Прокіп — полковий хорунжий сердюцького охочепіхотного полку, підписався під Глухівськими угодами 1669 р.

Сучасники

Чмир Олена Сергіївна (*17 жовтня 1968) — український науковець у галузі економіки й наукознавства, доктор економічних наук, професор Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Чмировський Микола — великий дід роду.

Чмирь Юрій Павлович, ексочільник Сумської ОДА, поплічник президента-втікача В.Януковича.

Джерела

• Джерела з історії Полтавського полку. Том І. Компут 1718 р. всего полку Полтавского.
• Присяга Миргородського полку 1718 року. Київ, 2012.
• Архів Інституту рукопису НАН України. Компуть Полтавского вь сотнях. Вь року 1721.
• РГАДА в м. Москва. Присяги царевичу Петру Петровичу. Фонд 140.
• ЦДІА України в Києві, Ф. 75 Оп. 2 Спр. 1757. — Арк. 1-6 зв.
• ЦДІА України в м. Києві. Ф 57. оп. 2 Спр. 343 — Генеральний опис Малоросії Румянцева. 1776 р.

Література

• В. М. Заруба. Козацька старшина Гетьманської України. Київ, 2011. Стор. 529.
• Б. Грінченко. Словник української мови. Том 4.С.466.