Чмирі

Походження прізвища ред.

Чмир (або чмирь) у «Словнику української мови» Б. Грінченка має такі значення: 1) коротка шерсть, яка залишається на пестах після валяння сукна; 2) гострий, неприємний запах; 3) замурзана, смердюча та неохайна людина.

Чмир — прізвище розповсюджене серед козаків, в тому числі запорозьких. Прізвище походить від слова «чимир», що в перекладі з тюркських мов означає «дужий», «коренастий», «плотний».

Прізвища, які походять від корінного прізвища Чмир — Чмеренко, Чмирь, Чмирьов, Чмиринський тощо.

Деякі населені пункти мають назву Чмирівка — Чмирівка (Старобільський район), Чмирівка (Білоцерківський район), Чмирівка (Чигиринський район). Крім цього, в Україні існує Скіфський курган — Чмирева могила.

Історичні відомості ред.

Вперше прізвище Чмир зустрічається в документах за 1669 р.

За давніми переказами село Чмирівка (зараз в Чигиринському районі Черкаської області) засноване за часів Хмельниччини козаком-знахарем Чмирем, який відлюднився в лісових хащах. Одне з урочищ досі зберігає ім'я засновника — Чмирева гора.

Козаки Чмирі жили в таких адміністративно-військово-територіальних одиницях Гетьманської України: Піщане — Піщанська сотня, Басанська сотня — Переяславський полк — з 1718 р.; Шептаківська сотня, Стародубський полк — з 1732 р.; с. Ворониці Лубенська Перша полкова сотня, Лубенський полк — з 1732 р.; Шишацька сотня, Миргородський полк — з 1732 р.; курінь Новоміський, Борзнянська сотня, Ніжинський полк — з 1733; с. Бобрик, Гоголівська сотня, Київський полк — з 1766 р..

Посполиті Чмирі — м. Кобеляки та сл. Тамлику Полтавський полк — з 1718 р.; в братстві цеху ткацького в с. Перевіз, Сорочинська сотня, Миргородський полк — з 1718 р.

Представники родин Чмирів зустрічаються в реєстрі Нової Запорозької Січі 1756 р.

Після 1782 року козацькі родини Чмирів розселяються по більш широких теренах, в тому числі в Новоросійській губернії.

Серед репресованих в 30-х роках 20 ст. значиться 20 осіб з прізвищем Чмир або похідними від нього.

На сьогодні численні представники родин Чмирів живуть в м. Києві і області, м. Полтаві, м. Дніпрі й області, в тому числі Новомосковську і Кривому Розі, Черкаській обл, в тому числі в с. Піщане, Донецькій області, АРК, м. Миколаєві й області, в тому числі в селищі Арбузинка, Чернігівській обл. тощо.

Відомі персоналії ред.

Козацька старшина ред.

Чмеренко Прокіп — полковий хорунжий сердюцького охочепіхотного полку, підписався під Глухівськими угодами 1669 р.

Сучасники ред.

Чмир Олена Сергіївна (*17 жовтня 1968) — український науковець у галузі економіки й наукознавства, доктор економічних наук, професор Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Чмировський Микола — великий дід роду.

Чмирь Юрій Павлович, ексочільник Сумської ОДА, поплічник президента-втікача В.Януковича.

Джерела ред.

Джерела з історії Полтавського полку. Том І. Компут 1718 р. всего полку Полтавского.
Присяга Миргородського полку 1718 року. Київ, 2012.
Архів Інституту рукопису НАН України. Компуть Полтавского вь сотнях. Вь року 1721.
РГАДА в м. Москва. Присяги царевичу Петру Петровичу. Фонд 140.
ЦДІА України в Києві, Ф. 75 Оп. 2 Спр. 1757. — Арк. 1-6 зв.
ЦДІА України в м. Києві. Ф 57. оп. 2 Спр. 343 — Генеральний опис Малоросії Румянцева. 1776 р.

Література ред.

В. М. Заруба. Козацька старшина Гетьманської України. Київ, 2011. Стор. 529.
Б. Грінченко. Словник української мови. Том 4.С.466.

Це незавершена стаття з генеалогії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.