Черник Олена Михайлівна
Олена Михайлівна Черник (1982—2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинула під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Олена Черник Черник Олена Михайлівна | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
29 травня 1982 м. Маріуполь Донецької області, УРСР, СРСР | |
| Смерть |
березень 2022 (загинула у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українка | |
| Alma Mater | Приазовський державний технічний університет | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Олена Черник народилася 1982 року в Маріуполі Донецької області. До початку Революції Гідності Олена Черник працювала диспетчеркою на заводі. 2014 року увійшла до складу самообороні. Спочатку патрулювала у загоні з іванофранківцями. До лав Збройних сил України пішла в влітку 2016 року, щоб офіційно воювати на передовій. У складі 24-тої окремої механізованої бригади «Айдар» займалася аеророзвідкою. У вересні 2016 року у боях за Мар'їнку жінка отримала контузію.
|
За спогадами Олени Черник:
- Була вибухова хвиля. Струс був. У мене на 20% досі ще слух на ліву сторону не відновився (станом на лютий 2020 року). І може не відновитися вже. Повністю уражена ліва сторона. Рука буває віднімається, нога. У нозі є ще осколки. Треба буде витягувати. Але поки вони мене не турбують. |
|
Після демобілізації перебувала у військовому резерві. Вдома (проживала на вулиці Променевій у м. Маріуполі) вишивала ікони бісером[1].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну повернулась до військової служби. Загинула[2].
Родина ред.
Залишилися чоловік та донька.
Нагороди ред.
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку[3].
Примітки ред.
- ↑ Папіна, Олександра (21 лютого 2020). Учасниці бойових дій відмовили в матеріальній допомозі. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ Президент відзначив військовослужбовців державними нагородами. Армія.inform (укр.). 2 квітня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
- ↑ Чотирма указами нагород удостоєні понад 300 військових, півсотні посмертно. СПИСКИ. Новинарня (укр.). 3 квітня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 2 квітня 2022 року № 202/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |