Черніков Іван Іванович
Черніков Іван Іванович (23 жовтня 1861 -?) — генерал-майор російської армії, за гетьмана Павла Скоропадського 1918 року - Катеринославський губерніальний староста.
| Черніков Іван Іванович | |
|---|---|
| Народився | 23 жовтня 1861 |
| Відомий завдяки | Катеринославський губернський староста |
Біографія ред.
Закінчив Орловський Бахтіна кадетський корпус 1880 1-е Павлівське військове училище 1882 по 1-му розряду, випущений в 124-й піхотний Воронезький полк.
На військову службу вступив 20 серпня 1880 року. Молодший офіцер Чугуївського піхотного юнкерського училища 20.09.1889 — 10.08.1892. Офіцер-вихователь Воронезького кадетського корпусу 10.08.1892 — 09.07.1905. Ротний командир Воронезького Великого Князя Михайла Павловича кадетського корпусу з 09.07.1905. Одружений, мав двох дітей.
Українська Держава ред.
Після Гетьманського перевороту 29 квітня 1918 Іван Черніков призначений гетьманом Скоропадським старостою Катеринославської губернії. Перебуваючи на державних постах Української Держави відкрито займав проросійську позицію. Масштабна робота прихильників білих у Катеринославі була б неможлива без підтримки генерал-майора І. І. Чернікова, який співчував білим. В його будинку збиралися члени Союзу російських людей в Україні. Про це він так писав в еміграції:
«За весь час перебування згаданої організації Добровольчої армії в Катеринославі я намагався матеріально підтримувати всіх членів організації. Навіть під час окупації Малоросії австро-німецькими військами…»[1]
Про ставлення Скоропадського до добровольчих формувань Черніков писав:
«гетьман взагалі прагнув завести свою, російську, армію, і всякого роду асигнування на поліцію та інше розумілися як замасковане відновлення власної, а не німецької, армії, в руках якої перебував глава Малоросії»[2]
Діяч Добровольчої армії Островський так описував роботу Чернікова на посаді губерніального старости:
"генерал-майора Черніков, який, будучи Катеринославським губернським старостою, залишався завжди по духу офіцером єдиної російської армії … "[3]
Після антигетьманського перевороту за згодою Чернікова частини Донської армії перейшли кордони Української держави і почали займати прикордонні території Бахмутського, Слов'яносербського та Маріупольського повітів.
Після боїв з частинами Армії УНР у Катеринославі Черніков разом зі своїм сином пристав до Катеринославського добровольчого загону, з яким 10 грудня 1918 року залишив місто. Разом із загоном Черніков брав участь в Катеринославському поході, під час якого частини 8-го корпусу з Катеринослава вирушили на з'єднання з Добровольчою армією до Криму.[4]
Подальша доля генерала невідома.
Спомини ред.
- Черников И. И. Екатеринославский поход // Бахметевский архив русской и восточноевропейской истории и культуры (Колумбийский университет, Нью-Йорк, BAR). A.A. von Lampe collection. Box 23.
Джерела ред.
- Черников Иван Иванович [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- ↑ РГВА. Ф. 40238. Оп. 1. Д. 48. Л. 53–54.
- ↑ Черников И. И. Екатеринославский поход // BAR. A.A. von Lampe collection. Box 23.
- ↑ РГВА. Ф. 39675. Оп. 1. Д. 1. Л. 30
- ↑ Письмо Б. Н. Папчинского Б. П. Войнарскому от 27.03.1940 // BAR. A.A. von Lampe collection. Box 24; 1918 год на Украине. М., 2001. С. 4.