Червона Гірка (Мелітополь)
Червона Гірка — історичний район Мелітополя, що включає в себе приватний сектор в північно-східній частині міста.
Географічне положення ред.
Червона Гірка розташована на північ від історичного центру Мелітополя і відділена від нього Кизиярським струмком. На заході Червона Гірка межує з Кізіяром (кордон умовно проводиться по вулиці Ломоносова) і Мікрорайоном (до Мікрорайону відносяться багатоповерхові будинки, до Червоної Гірки — приватний сектор). На північ від Червоної Гірки розташовані Красногірське кладовище (по Піонерській вулиці), сад Корвацького і районна лікарня. На схід від Червоної Гірки розташовані лісопарк і Круча.[1]
Найважливішими вулицями району є вулиці Карла Лібкнехта і Пушкіна.
Історія ред.
Красногірське селище згадується в документах, принаймні, з 1923 року.
22 травня 1928 року Малий Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету змінив міську межу Мелітополя, і Червона Гірка увійшла до складу міста.[2]
У 1929 році згадується вже діюча на той час філія міської бібліотеки на Червоній Горі. Це було одина з двох філій, і разом вони обслуговували 425 читачів.[3]
До 1940 року нинішня територія Червоної Гірки вже була повністю забудована.[4]
Після війни Червона Гірка мала репутацію самого кримінального району Мелітополя.
«У Мелітополі була своя знаменита Червона Гірка. Так називалася одна з його околиць, розташована на височинах, розділених глибокими ярами. Будинки стояли там негусто, потопаючи влітку в розкішних садах. Ходити туди чужинцям не рекомендувалося. Червона Гірка славилася своєю круговою порукою, темними справами, потаємним блатний життям; найзнаменитіші хулігани і бандити були звідти. Красногорська шпана володарювала в центрі міста.»
— Д. І. Дубровський, «Воспоминания»[5]
У 1953 році міськвиконком ухвалив рішення про відкриття нової бібліотеки імені Лесі Українки на Червоній Горі і зобов'язав міську бібліотеку ім. Лермонтова виділити для нової бібліотеки книжковий фонд в кількості 2000 примірників.[6]
У 2003 році через низьку наповнюваність класів була закрита одна з двох шкіл, які працювали на Червоній Горі, СШ № 12. Її учні були переведені в розташовану по сусідству СШ № 4, а будівля передана вечірній школі.[7]
Транспорт ред.
По території району проходять автобусні маршрути № 18 і 19.[8]
Освіта ред.
В районі знаходяться школа № 4 і школа-інтернат № 1. Раніше тут також працювала вечірня школа № 1, наразі закрита.
Примітки ред.
- ↑ Карта Мелітополя на сайті «Наш Мелитополь» [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.], сайт ВМелитополе [Архівовано 20 березня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ М. В. Крилов, «Улицы Мелитополя. Историко-географический словарь» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Крилов М. В., Крилова А. М. — «История Мелитополя в датах: 2014 год. Календарь и краткие справки» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] — Мелітополь, «Мелитополь», 2013.
- ↑ Німецька військова карта 1943 рік. Архів оригіналу за 29 вересня 2016. Процитовано 23 лютого 2015.
- ↑ Дубровський, Давид Израилевич Воспоминания [Архівовано 23 лютого 2015 у Wayback Machine.]. — Москва: Канон+, 2009. — 335 с.
- ↑ Крилов Н. В., Крилова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2013 год. Календарь и краткие справки» [Архівовано 18 лютого 2015 у Wayback Machine.] — Мелітополь, «Мелитополь», 2012.
- ↑ «Мелитополь. 12-ю школу хотят сократить» [Архівовано 23 лютого 2015 у Wayback Machine.], замітка в «Мелитопольских ведомостях»
- ↑ «Мелитополь. Горожанам предлагается обсудить маршрутную сеть» [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.], стаття в «Мелитопольских ведомостях».