Цинькало

Ци́нькало — гуцульський народний музичний інструмент, ударний ідіофон, мідна, дископодібна тарілка з чашечкою посередині.

Ци́нькало
Кружо́к
Дзи́нькало

Класифікація	Ударний Ідіофон
Споріднені інструменти	Тарілки

Діаметр тарілки зазвичай 25-30 см (тарілки до малих бубнів трохи менші), діаметр лунки 7-8 см, глибина лунки 2 см. Робляться з бронзи («мосєжної блєхи») шляхом обточення й обрізання з наступним вибиванням лунки. В наші часи — зазвичай на верстаті.

Звуковидобування відбувається ударом фігурної дерев'яної палички подібної до цимбальної, але трохи більшої, що має назву палце́ток або балце́ток. Удари тарілкою по тарілці використовуються дуже рідко, у маршах або в сучасних духових оркестрах.

Як окремий інструмент використовується рідко, зазвичай прикріплюється зверху до великого барабана — бубна. Іноді підвішується трохи вільніше на відстані від стояка бубна і тоді дає можливість ударами в центр та по краю тарілки отримувати різні за висотою звуки, що практикується, зокрема, ансамблями де немає цимбал. Маленьке цинькало може використовуватись як додаткове шумове пристосування до бубеньбаса та решітко.

Варіанти назви

• Кружо́к — зафіксовано в зоні Космач — Брустури — Шепіт і на Черемоші.
• Дзи́нькало — на Чорній Тисі.

Джерела

• Ігор Мацієвський. Музичні інструменти гуцулів. — Вінниця : Нова Книга, 2012. — 464 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-382-401-7.