Зімрі-Лім
Зімрі-Лім — правитель Марі приблизно в 1774 — 1759 роках до н.е. Син (племінник, що проголосив себе сином)[1][2] Яхдун-Ліма. Зімрі-Лім походив із аморейського племені бінсімалітів[ru].
| Зімрі-Лім | |
|---|---|
| аккадська мова: zi-im-ri-li-im | |
 Табличка Зімрі-Ліма (Лувр) | |
| правитель Марі | |
| 1774 рік до н.е. — 1759 рік до н.е. | |
| Попередник | Ясмах-Адад |
| Наступник | завойовано Вавилоном |
| Народилася |
18 століття до н. е. |
| Померла |
1761 до н. е. Марі |
| Відома як | король |
| Рід II династия Марі | |
| Батько | Яхдун-Лім |
| У шлюбі з | Shibtud |
| Релігія | Шумеро-аккадська міфологія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Правління ред.
Повернення трону Марі ред.
Після захоплення Марі Шамші-Ададом I Зімрі-Лім втік до царства Ямхад, яке було ворожим до нового правителя. Цар Ямхаду Ярім-Лім I тепло зустрів його та навіть видав за нього свою доньку Шібту та надав у володіння місто Алахтум. У Марі почав правити молодший син Шамші-Адада Ясмах-Адад. Смерть Шамші-Адада в 1775 році до н. е. стала початком періоду великих міжусобиць. Уже в останні роки життя Шамші-Адада в різних областях царства дуже часто спалахували заколоти, але Шамші-Ададу та його синам завжди вдавалося їх придушити. На цей раз ситуація виявилася вкрай важкою: всі царства, колись захоплені цим царем, скористалися моментом для того, щоб повернути незалежність. Претенденти на трон, які здебільшого перебували у вигнанні, стали повертатися в свої столиці. І першим був Зімрі-Лім, який за підтримки свого тестя Ярім-Ліма спочатку спустився долиною Євфрата й завоював Туттуль. Кілька місяців потому він увійшов у Марі, поспішно залишене Ясмах-Ададом[3][4][5].
Марі та Вавилон ред.
Шамші-Адад I і вавилонський цар Хаммурапі були союзниками. Відомо, що вони обоє намагалися захопити Рапікум і Малгіум. Оскільки Зімрі-Лім був одним з перших, хто розпочав руйнування спадщини Шамші-Адада, відносини між вавилонським государем і новим царем Марі почалися доволі прохолодно.
Хаммурапі та Зімрі-Лім вступили в переговори в кінці першого року правління останнього. Йшлося про те, щоб врегулювати питання про місто-державу Курда[en], досить важливе царство, яке розташовувалось на південь від нагір'я Синджар. Один із претендентів на трон Курда в той час перебував у Вавилоні. Зімрі-Лім прагнув допомогти йому, забезпечивши підтримку з боку Хаммурапі. Відповідно до традиції, за якою від нового правителя очікувалася особлива повага до старших царів, які давно правили, Зімрі-Лім у своєму листі звертається до Хаммурапі як до «батька», а себе називає його «сином». Але це була лише тимчасова поступка: згодом Зімрі-Лім завжди вважав себе рівним царю Вавилона та згідно з дипломатичними умовностями тієї епохи називав себе його «братом»[6].
Конфлікт з бін'ямінітами ред.
Кінець першого та початок другого року правління Зімрі-Ліма були пов'язані з важким внутрішнім етнічним конфліктом. Зімрі-Лім, що належав до племені бінсімалітів[ru], почав конфлікт з бін'ямінськими[ru] вождями та переміг їх. У долині Євфрату запанував мир, а Зімрі-Лім почав новий похід у верхів'я Хабура: спочатку він захопив Кахат, а потім Ашлакку[ru].
Марі та Ешнунна ред.
Незабаром після воцаріння Зімрі-Ліма стосунки між Ешнунною та Марі стали більш напруженими, оскільки постало питання про те, кому належить область Сухум, що розташовувалася між Ана[en] та Рапікумом. Цар Ешнунни вважав, що вона повинна повернуться до нього, й запропонував Зімрі-Ліму відновити союзну угоду, яка існувала між Ешнунною та Марі в період правління його батька. Відповідно до його пропозиції, кордон варто було зафіксувати за 90 км вниз за течією Єфрата від Марі. Зімрі-Лім відмовився, надавши перевагу зв'язкам з державами Західної Сирії, особливо з царем Ямхада Ярім-Лімом I, який допоміг йому зайняти престол. З ним і був укладений політичний союз з дотриманням усіх належних формальностей. Невідомо, яким способом було врегульовано питання про статус міст Ана[en] та Рапікуму, однак через три місяці весь регіон був приєднаний до царства Марі.
У Марі Зімрі-Лім побудував чудовий палац, подивитися на який приїжджали навіть із сусідніх держав. Цей палац займав площу понад 2,5 га, налічував понад 260 приміщень, стіни були до 5 метрів у висоту. У палаці знайдений величезний архів клинописних документів шумерською, аккадською та хуритською мовами.
Як союзник вавилонського царя Хаммурапі Зімрі-Лім допомагав йому у війні з Малгіумом, Ешнунною та Еламом (бл. 1764 р. до н.е.) і разом з ним захопив Ларсу (бл. 1762 р. до н.е.). Під час правління Зімрі-Ліма все повернулося до норми, характерної для держав початку 2-го тисячоліття до н.е. У всіх своїх діях він координувався з органами громадського самоврядування й зустрічав опір своїх громадян, частіше пасивний, а іноді активний. Міста, мабуть, розглядали відновлення своїх прав як зняття з них обтяжливих обов'язків перед центральною владою. Царські управителі були не в змозі забезпечити великі громадські роботи, й зрошувальна система міста виявилася в катастрофічному становищі. Столиці держави загрожував голод.
Найменш керованими стали скотарські племена. Племена бін-яміни[ru] не приходили ні на жнива в Терку[en], ні на інші роботи; ханейці (одне з аморейських племен), колишня опора війська Шамші-Адада, взагалі пішли з палацу, бо цар дозволив давати їм за роботу тільки по 100 сила (75 л) ячменю. Вівчарські племена, що колись жили в Терку, пішли до верхів'їв Хабура, ухиляючись від трудової повинності.
Тим часом Ярім-Лім I, цар Ямхаду й тесть Зімрі-Ліма, з незрозумілих причин затримав надсилання зерна в Марі й там почався голод. Хаммурапі запропонував у якості допомоги надати 50 тис. в'юків зерна, тобто близько 4000 тонн. Але, мабуть, прийняття цієї допомоги робило б Марі в залежним від Вавилона, й Зімрі-Лім відмовився від неї. Оскільки «мирне» підпорядкування не вдалося, Хаммурапі перейшов до військових дій. Союзників у Марі не було, крім далекого Еламу, який суттєвої допомоги надати не зміг. Щоправда, Зімрі-Лім зміг зібрати 30-ти тисячне військо, володіючи лише територією по Середньому Євфрату (тобто в півтора рази більше воїнів, ніж виставив Шамші-Адад I у найважливішому своєму поході на Ямхад, у якому, до того ж, мало брати участь 6 тисячне військо Ешнунни). Але військо Зімрі-Ліма не було відбірним, на участь воїнів у поході була потрібна згода народних зборів громад.
У 1761 році до н.е. Хаммурапі розгромив Зімрі-Ліма та підкорив Марі. Мабуть, він залишив на престолі Зімрі-Ліма, та вже тільки як свого намісника. Але незабаром Зімрі-Лім підняв заколот проти Хаммурапі, що змусило останнього знову взяти місто Марі, вщент зруйнувати його стіни й спалити палац Зімрі-Ліма (бл. 1759 року до н.е.). Ймовірно, Зімрі-Лім був страчений.
Примітки ред.
- ↑ Кембриджская история древнего мира. Том II Часть 1. История ближнего востока и Эгейского Региона. Ок. 1800-1380 гг. до н. э. — Москва : Ладомир, 2020. — С. С. 18, Ссылка 44а.
- ↑ Sasson, J. M. (1988). «The king and I. A Mari king in changing perceptions» (англійська мова) . Journal of the American Oriental Society. с. 118 (4): 453–470.
- ↑ Jack M. Sasson (1984). «Zimri-Lim Takes the Grand Tour» (англійська мова) . Biblical Archaeologist. с. vol. 47, pp.246-251.
- ↑ Jack M. Sasson (1984). «Thoughts of Zimri-Lim» (англійська мова) . Biblical Archeologist. с. vol. 47, pp. 110-120.
- ↑ Jack M. Sasson (1972). «Zimri-Lim’s March to Victory» (англійська мова) . Revue d’Assyriologie. с. vol. 6, pp.179-180.
- ↑ VAN DE MIEROOP, MARC (2005). KING HAMMURABI OF BABYLON: A BIOGRAPHY. OXFORD BLACKWELL. ISBN 978-1-4051-2660-1.
Посилання ред.
- Список датувальних формул Зімрі-Ліма [Архівовано 28 вересня 2021 у Wayback Machine.]