Церква Святої Параскеви Терновської (Мирне)

парафія і храм УГКЦ у Мирному Тернопільської области України

Церква Святої Параскеви Терновської в Мирному — парафія і храм греко-католицької громади Підгаєцького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Мирне Тернопільського району Тернопільської области.

Церква Святої Параскеви Терновської (Мирне)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняМирне
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1700

CMNS: Церква Святої Параскеви Терновської у Вікісховищі

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[1].

Історія церкви

ред.

У селі була старовинна церква Богоявлення Господнього. На греко-католицизм громада села перейшла в 1701 році і належала до Козівського деканату, а з 1759 року — до Зарваницького.

Приблизно в 1700 році за кошти о. Симеона і його сина Івана збудували іншу церкву — Святої Параскеви Сербської. Відтоді в селі Теляче існували дві церкви, які освятив о. Будовіцький.

Церкву Богоявлення Господнього в 1811 році продали. Церква Святої Параскеви Сербської діяла до 1830 року і була знесена. Ще в 1822 році біля неї закладено першу в районі кам'яну церкву Святої Параскеви Сербської (нині діюча).

У 1861 році збудовано парафіяльний будинок для священника та господарські будівлі.

З приходом на парафію о. Петра Літинського здійснено розпис церкви під керівництвом художника Меркупа, за кошти парафіян придбано намісні образи, орган, на якому грав композитор Володимир Билів — диригент і керівник церковного хору і двох оркестрів села.

Єпископська візитація владики Бучацької єпархії Іринея Білика відбулася у 2000 році.

На території парафії є три каплички, одна фігура і понад десять хрестів.

Парохи

ред.
  • о. Симеон (1719—1732),
  • о. Іван, син Симеона (1732—1741),
  • о. Іван Назаркевич (1741—1764),
  • о. Іван Левицький (1764—1780),
  • о. Кондратій Домкевич (1764—1780),
  • о. Петро Сидорович (1780—1804),
  • о. Ігнатій Шафронович (1804—1834),
  • о. Симеон Чировський (1832—1836),
  • о. Михаїл Винницький (1837—1841),
  • о. Яків Половецький (1841—1842),
  • о. Михайло Глібовицький (1842—1848),
  • о. Михайло Фацієвич (1848—1849),
  • о. Симеон Соболевський (1849-1855)
  • о. Франц Розлуцький (1855—1880),
  • о. Стефан Гапій (1880-1881)
  • о. Міхайло Баран (1881—1883),
  • о. Петро Літинський (1883—1922),
  • о. Євстахій Гадукевич (1913-1918), сотрудник
  • о. Ярослав Літинський (1922—1929),
  • о. Омелян Ворона (1929-1930)
  • о. Василь Джиджора (1930-1931),
  • о. Осип Рибачук (1931—1940),
  • о. Михайло Кулинич (1940—1944),
  • о. Володимир Андрушко (1944—1945),
  • о. Зенон Чубатий (1945—1946),
  • о. Михайло Кузьма (1946—1958),
  • о. Михайло Будник (1958—1966),
  • о. Павло Беш (1966—1977),
  • о. Петро Фелчишин (1977—1979),
  • о. Володимир Маруда,
  • о. Володимир Хома,
  • о. Онуфрій Швигар (1979—1986),
  • о. Михайло Стахнів (1986—1990),
  • о. Василь Прищ (1990—1991),
  • о. Михайло Касіян (1991—1995),
  • о. Володимир Шевців (1995—1996),
  • о. Михайло Касіян (1996—1998),
  • о. Володимир Крижанівський (1998—2007),
  • о. Михайло Касіян (2007),
  • о. Теодор Дяків (2007),
  • о. Петро Майка (з 2007).

Примітки

ред.

Джерела

ред.