Відкрити головне меню

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського

церква у м. Білгород-Дністровський

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського — пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 1466) XIV–XIX ст. Адреса: Вулиця Перемоги, 33, кв. 10.

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Підземна церква Іоанна Сучавського 1.jpg
46°10′18″ пн. ш. 30°22′29″ сх. д. / 46.1719278° пн. ш. 30.3747944° сх. д. / 46.1719278; 30.3747944Координати: 46°10′18″ пн. ш. 30°22′29″ сх. д. / 46.1719278° пн. ш. 30.3747944° сх. д. / 46.1719278; 30.3747944
Країна Україна Україна
Місто Білгород-Дністровський Одеської області
Конфесія Українська Православна Церква (Московський Патріархат)
Будівництво XIV ст. XIX ст.
Статус  Пам'ятка архітектури державного значення
Стан задовільний

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського. Карта розташування: Україна
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського (Україна)
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

Підземна церква Іоана Сучавського зведена над колодязем, на місці, де, за переказами, в 1330 році стратили молдавського купця Іона, який відмовився прийняти мусульманство.[1] За іншою легендою, святий великомученик Йоан Сучавський за часів перебування в Аккермані користувався водою з джерела на місці церкви.[1] Вода в джерелі вважається цілющою, а сама церква — місцем, в якому збираються паломники. Заснована церква була у 14 столітті, а сучасного вигляду набула у 19-му.

ОписРедагувати

Споруда зального типу, прямокутна в плані 5.5 на 3 м, висотою 3 м, орієнтована за віссю північ-південь. Із заходу примикає до вапняної скелі. Три інші стіни та напівциркульний звід складені з добре підігнаних блоків тесаного вапняку на вапняному розчині. До рівня шалиги зводу споруда знаходиться в землі, вхід через проріз, обкладений каменем з північного боку, до нього ведуть кам'яні сходи з 10 сходинок. У східній стіні є два напівциркульні невеликі віконні отвори, що служили джерелом природного освітлення. У південно-східному куті споруди знаходиться прямокутний у плані колодязь[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894
  2. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985

ДжерелаРедагувати

  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
  • Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894