Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського

церква у м. Білгород-Дністровський

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського — пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 1466) XIV–XIX ст. Адреса: Вулиця Перемоги, 33, кв. 10.

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Підземна церква Іоанна Сучавського 1.jpg
46°10′18″ пн. ш. 30°22′29″ сх. д. / 46.1719278° пн. ш. 30.3747944° сх. д. / 46.1719278; 30.3747944Координати: 46°10′18″ пн. ш. 30°22′29″ сх. д. / 46.1719278° пн. ш. 30.3747944° сх. д. / 46.1719278; 30.3747944
Країна Україна Україна
Місто Білгород-Дністровський Одеської області
Конфесія Українська Православна Церква (Московський Патріархат)
Тип церква
Будівництво XIV ст. XIX ст.
Статус  Пам'ятка архітектури державного значення
Стан задовільний

Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського. Карта розташування: Україна
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського
Церква Святого вмч Іоанна Нового Сочавського (Україна)
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Підземна церква Іоана Сучавського зведена над колодязем, на місці, де, за переказами, в 1330 році стратили молдавського купця Іона, який відмовився прийняти мусульманство.[1] За іншою легендою, святий великомученик Йоан Сучавський за часів перебування в Аккермані користувався водою з джерела на місці церкви.[1] Вода в джерелі вважається цілющою, а сама церква — місцем, у якому збираються паломники. Заснована церква була у 14 столітті, а сучасного вигляду набула у 19-му.

ОписРедагувати

Споруда зального типу, прямокутна в плані 5.5 на 3 м, висотою 3 м, орієнтована за віссю північ-південь. Із заходу примикає до вапняної скелі. Три інші стіни та напівциркульний звід складені з добре підігнаних блоків тесаного вапняку на вапняному розчині. До рівня шалиги зводу споруда знаходиться в землі, вхід через проріз, обкладений каменем з північного боку, до нього ведуть кам'яні сходи з 10 сходинок. У східній стіні є два напівциркульні невеликі віконні отвори, що служили джерелом природного освітлення. У південно-східному куті споруди знаходиться прямокутний у плані колодязь[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894
  2. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985

ДжерелаРедагувати

  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
  • Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894