Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Підлісне, УГКЦ)

парафія і храм УГКЦ у Підлісному Тернопільської области України

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Підлісному — парафія і храм греко-католицької громади Бережанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Підлісне Тернопільського району Тернопільської области.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Підлісне)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Підлісне
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1932

Історія церкви ред.

Парафію утворено в 1929 році, а храм збудовано в 1932 році. Три роки парафіяни відвідували церкву в селі Жуків. Храм, як і парафія, діяли в структурі УГКЦ до 1946 року. До 1959 року парафія і храм належали РПЦ. У роки хрущовського наступу на релігію в 1959 році органи партійно-державної влади церкву в Підлісному зняли з реєстрації і закрили. Храм використовували як складське приміщення, а парафіяни знову ходили на відправи до діючої в структурі РПЦ церкви в Жукові.

На початку 1989 року обласна комуністична влада, щоб заблокувати використання храму в Підлісному греко-католиками, передала його РПЦ. Восени 1989 року відновили з дозволу республіканської влади легальну діяльність УАПЦ і УГКЦ. Тому віруючі села, спираючись на патріотичні почуття та прадідівську традицію, відмовилися від московського православ'я і в 1990 році конфесійно поділилися на парафіян УАПЦ та УГКЦ. Перші після утворення влітку 1992 року УПЦ КП влилися у цю конфесію, та, як більшість у селі, використовували для своїх богослужінь греко-католицький храм, збудований в 1932 році. Згодом вони збудували свою церкву, а давній храм у 1999 році передали греко-католикам.

Греко-католицька громада в селі знову діє з 1990 року, а храм — з 1999 року.

На парафії є хрести та фігура Матері Божої, а в першій половині минулого десятиліття мешканці села як православні, так і греко-католики спільними зусиллями збудували пам'ятник «Матерям полеглих героїв».

Нерухомого майна парафія не має.

Парохи ред.

о. Микола П'ясецький (1932—1941), о. Зиновій Бачинський (1941—1944), о. Петро Савицький (1944—1946), о. Петро Половко (1990—1994), о. Григорій Федчишин (1994—1996), о. Ігор Сорокоум (з лютого 1996).

Джерела ред.