Церква Пресвятої Трійці (Кут)

парафія і храм УГКЦ у Куті Тернопільської области України

Церква Пресвятої Трійці в Куті — парафія і храм греко-католицької громади Гримайлівського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Кут Чортківського району Тернопільської области.

Церква Пресвятої Трійці (Кут)

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Кут
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1992

CMNS: Церква Пресвятої Трійці у Вікісховищі

Історія церкви ред.

Перша греко-католицька церква була збудована в 1711 році. Вона була дерев'яною, мала одну баню, а дзвіниця була розміщена над бабинцем. Згодом її демонтували і в 1798 році збудували нову, теж дерев'яну, але дещо більшу — з трьома банями, а біля неї — дерев'яну дзвіницю. Ця церква, як і попередня, була окремою парафіяльною греко-католицькою церквою.

Також у ті роки в селі було проборство і дяківня, при якій була парафіяльна школа для дітей. Грамоти сільських дітей навчав дяк.

У 1917 році церкву спалили відступаючі російські війська. Залишилася дзвіниця, яку встигли загасити. У 1969 році її розібрали і забрали до Києва для музею піл відкритим небом.

Упродовж 1917—1992 років кутяни змушені були відвідувати богослужіння в церкві с. Товсте. У 1931 році греко-католицька громада с. Кут розпочала будувати нову, муровану з цегли церкву. Коли будівництво було майже на завершенні, його призупинили через фінансову скруту. У 1941 році під час бойових дій недобудоване церква була частково зруйнована.

У 1968 році держали влада хотіла підірвати церкву, проте голова місцевого колгоспу Василь Долиник, щоб зберегти приміщення церкви, не погодився на це і вирішив переобладнати її під крамницю, а людям сказав: «Прийде час, поставите на будинок хрест і будете мати церкву». У 1991 році греко-католицька громада розпочала відновлювати споруду під церкву. У 1992 році церква вже була готова і до освячення. У день Святої Трійці церкву освятив владика Тернопільської єпархії Михаїл Сабрига.

При парафії діють: братство «Апостольство молитви», спільнота «Матері в молитві».

Парохи ред.

  • о. Василь Залановський (до 1917),
  • о. Олег Сарабун,
  • о. Микола Бугера,
  • о. Микола Бибик,
  • о. Володимир Рута,
  • о. Василь Школяр (з 2001).

Джерела ред.