Вікіпедія

Центральне Представництво Української Еміграції в Німеччині

українська організація

Центральне Представництво Української Еміграції в Німеччині (ЦПУЕ / ЦПУЕН) — українська організація, яка була створена у Західній Німеччині після Другої світової війни (у 1945 році), і діяльність якої стала важливим етапом згуртування українців, що опинились на території післявоєнної Німеччини[1]. Це був спільний проєкт УНДО, ОУН (б), ОУН (м), та прихильників гетьмана[2].

Центральне Представництво Української Еміграції в Німеччині
Тип громадська організація
Засновано 1945
Розпущено 2004
Країна  Німеччина
Штаб-квартира Мюнхен

Історія ред.

30 жовтня — 1 листопада 1945 року на з'їзді за участю 142 делегатів в Ашафенбурзі було засновано Центральне Представництво Української Еміграції (ЦПУЕ)[3]. На чолі організації мала стати Головна Рада, Головна Управа, Централя.

II з'їзд відбувся 8—11 травня 1947 року в Реґенсбурзі, а продовжився 14—16 листопада 1947 року в Діліннґені. За даними ЦПУЕН (так із часом стала називатись організація), станом на кінець 1946 року, на Заході й Півдні Німеччини перебували 177 тис. українців, найбільше — в Баварії.

Далі був масовий виїзд в інші країни Західної Європи, в Північну Америку й Австралію. Наприкінці 1950-х років українські організації нараховували близько 17 тис. дійсних членів.

Головами управи в різні роки були: Василь Мудрий, Іван Вовчук, Юрій Студинський, Василь Плющ, Ярослав Бенцаль, Антін Мельник[1].

Наприкінці 1967 року відбувся Світовий Конгрес Вільних Українців. На цьому зібранні йшлося про створення секретаріату СКВУ. У ньому взяли участь і представники ЦПУЕН.

У 1980 році за даними ЦПУЕН, налічувалося близько 3,500 членів організації[1], у 1995 — близько 4,5 тис. зареєстрованих членів в ФРН[джерело?].

Оргназація припинила своє існування у Мюнхені, в 2004 році[1].

Спадок ред.

Організацією — продовжувачкою традицій із репрезентації українських товариств у Федеративній Республіці Німеччини стало Об'єднання українських організацій у Німеччині (ОУОН), Установчі збори якого відбулись 6 та 7 жовтня 2012 року у столиці Німеччини, м. Берлін[4].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Figol, Atanas. Central Representation of the Ukrainian Emigration in Germany. encyclopediaofukraine.com (англ.). Архів оригіналу за 22 липня 2023. Процитовано 22 липня 2023.
  2. ↑ Jan-Hinnerk Antons (2020). Harvard Ukrainian Studies. husj.harvard.edu (англ.). Український науковий інститут Гарвардського університету. Архів оригіналу за 22 липня 2023. Процитовано 22 липня 2023.
  3. ↑ “І листопада 1945р. у Ашаффенбурзі (Німеччина) засновано Центральне Представництво української еміграції в Німеччині”. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  4. ↑ Об'єднання українських організацій в Німеччині. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.

Література ред.

  • Центральне представництво української еміграції в Німеччині (ЦПУЕН) (1945—2004) [Електронний ресурс] // Офіційний вебпортал Державної архівної служби України. Онлайн [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.]
  •  Організація освіти української еміграції на території Німеччини та Австрії (1945—197?) [Електронний ресурс] // Офіційний вебпортал Державної архівної служби України. Онлайн [Архівовано 26 березня 2022 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Центральне_Представництво_Української_Еміграції_в_Німеччині&oldid=41209133