Цвинтарна поезія
Цвинтарна поезія, або кладовищенська поезія (англ. graveyard poetry) — жанр медитативної лірики XVII - початку XIX ст., започаткований твором «Думки про кладовище та місця поховання мертвих» (1656) німецького поета Андреаса Гріфіуса. Із середини XVIII ст. цвинтарна поезія — течія в англійській ліриці («Нічні вірші про смерть» Томаса Парнелла[en], «Скарга, або Нічні роздуми» Едварда Юнга, «Могила» Роберта Блера, «Елегія, написана на сільському цвинтарі» Томаса Грея), що розвивалась у межах сентименталізму та передромантизму, осмислювала ірраціональні проблеми буття, його нетривкість і почасти марність у видимих формах. Скорботні медитації поєднувалися тут зі стійкими пейзажними мотивами кладовища як осереддя мудрості, протиставленого зарозумілій ученості.[1]
Примітки ред.
- ↑ Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 567.
Джерела ред.
- Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю.Ковалів: У 2 т. / К., 2007, том 2 — с. 567.
Посилання ред.
- 267-268; 567-568/mode/1up?view=theater Поезія руїн; Преромантизм; Цвинтарна поезія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 232; 267-268; 567-568.