Апулей писав про Царицю Ісіду як про Царицю небесну.
Ісіда була однією з перших богинь, які шанувалися в стародавньому Єгипті. Грецький історик Геродот, в п'ятому столітті до н. е. писав, про те, що Ісіда була єдиною богинею, якій поклонялися саме так,[1] і чий вплив був настільки поширений, що її об'єднали з грецькою богинею Деметрою.[2]Після завоювання Єгипту Олександром Македонським і еллінізаціїєгипетської культури, ініційованої Птолемеєм I, Ісіда стала більш відомою як «Пані небес».[3]Луцій Апулей підтвердив це в 47 главі одинадцятої книги, у своєму романі «Золотий віслюк», в якому його персонаж молився «Цариці небесній». В одному з уривків говориться, що сама богиня відповіла на його молитву, тим самим ототожнюючи себе з Ісідою і Царицею небесною.
Тоді з заплаканим обличчям, я здійснив молитву богині могутній, кажучи:
О благословенна Цариця небесна...
Після того як божественна форма вдихала приємні спеції родючої Аравії, вона не гребувала своїм божественним голосом вимовити ці слова, звернені до мене: Дивись Луцій, я прийшла, твій плач і молитви спонукали мене прийти на допомогу до тебе. Я та, хто є матір'ю всіх речей, володарка і правителька всіх елементів, яка заснувала потомство усього світу, глава сили божественної, я Цариця небесна ... і єгиптяни, які вправні у всіх тонкощах найдавнішого пізнання, які у своїх церемоніях навчені поклонятися мені, кличуть мене Царицею Ісідою.[4]
