Відкрити головне меню

Гішам II (*966 — 19 квітня 1013) — 3-й халіф Кордови у 9761009 та 10101013 роках. Значну роль у перше правління відігравав військовик аль-Мансур. Мав також прізвисько аль-Муйаяд бі-ллах.

Гішам II
Hisham II of Córdoba Dinar 94227.jpg
Золотий динар Гішама II
Ім'я при народженні هشام المؤيد بالله
Народився 966(0966)
Кордова
Помер 19 квітня 1013
Кордова
·вбито
Громадянство
(підданство)
Аль-Андалус
Діяльність Халіф
Титул халіф
Посада Caliph of Cordoba[d] і Caliph of Cordoba[d]
Термін 976—1009 роки та 1010—1013 роки
Конфесія іслам
Рід Омейяди
Батько аль-Хакам II
Мати Субхі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Омейядів. Син халіфа аль-Хакама II та рабині баскського походження Субхі. Народився у 966 році в Кордові. Після смерті старшого Абд-ар-Рахмана у 970 році став претендентом на трон. У 975 році батько оголосив Гішама своїм спадкоємцем. Успадкував трон після смерті батька у 976 році. Завдяки військовик Галібу Абу-Тамману й аль-Мансуру вдалося запобігти захопленню трону стрийком халіфа аль-Мугарахом та приборкати амбіції слов'янської гвардії.

Під владою аль-МансураРедагувати

Оскільки Гішам II мав малий вік, то розпочалася боротьба між Галібом та аль-Мансуром. Останнього підтримала Субхі. Галіба підтримало королівство Наварра та графство Кастилія. У 977 році аль-Мансур завдав поразки Гарсії I, графу Кастилії. Зрештою у 981 році аль-Мансур у битві при Сан-Віценте переміг коаліцію Галіба та Кастилії. Того ж року переміг короля Леону у битві при Руеда. Галіба та його родичів було схоплено, їх майно конфісковано.

З цього моменту став фактичним правителем Кордовського халіфату, у 996 році цей було закріплено відповідним наказом халіфа. Гішам II не мав жодного впливу на політику, приділяючи більше увагу розкошам та гарему. У 997 році виник конфлікт за владу між субхі та аль-Мансуром. Мати халіфа запросила на свою підтримку Зіридів з Тунісу. Але війська останніх у 998 році зазнали поразки у битві при Сеуті. З цього моменти аль-Мансур повністю відновив владу.

Позбавлення владиРедагувати

Після смертті аль-Мансура у 1002 році, владу перебрав син останнього Абд аль-Малік аль-Музаффар. Після його смерті у 1009 році становище халіфа погіршилося. Потурання фаворитам та аморальний спосіб життя викликав невдоволення аристократів та представників правлячої династії, що спричинило потужне народне повстання на чолі із родичем Мухаммедом бен-Гішамом аль-Махді, який повалив Гішама II, запроторивши до в'язниці. Це призвело до боротьби між берберськими та рабськими вояками й слов'янською гвардією.

Друге правлінняРедагувати

Лише у 1010 році очільник слов'ян на чолі із аль-Вадідом звільнив Гішама II та відновив його на троні. Але влада належала аль-Вадіду. Проте боротьба проти берберських загонів на чолі із Сулайманом тривала. Спроби Гішама II заладнати конфлікт перемовинами не вдалися.

У 1011 році війська халіфа зазнали поразки від Сулаймана неподалік від Кордови. Скрутою вирішив скористатися Санчо I, граф Кастилії, який в обмін на підтримку Гішама II вимагав прикордонні фортеці разом з Сан-Естебан-де-Гормас. Але халіф, побоюючись звинувачень у союзі з християнином, відхилив цю пропозицію. У 1013 році бербери завдали війська халіфа рішучої поразки, захопили Кордови, під час грабунків міста було вбито самого халіфа та його прибічників. Владу перейняв родич Сулайман ібн аль-Хакам.

Зовнішність та характерРедагувати

Мав гарне тіло, біляве волосся, світлі очі, руду бороду. Полюбляв різні науки та літературу. Був щедрим, часто давав милостиню бідним та нужденним. Разом з тим, як і батько, був гомосексуалом, тримаючи чоловічий гарем. Ніколи не мав жінок, дітей не залишив.

ДжерелаРедагувати

  • Claudio Sànchez-Albornoz, La España musulmana, Buenos Aires 1960
  • Arnold Hottinger: Die Mauren. Arabische Kultur in Spanien, Wilhelm Fink Verlag, München, 1995. ISBN 3-7705-3075-6.
  • Rafael Altamira, «Il califfato occidentale», in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 477—515.