Хіньов Ігор Павлович
І́гор Па́влович Хіньов (22 березня 1984 — 21 серпня 2014) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
| Хіньов Ігор Павлович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 22 березня 1984 Болград | |
| Смерть | 21 серпня 2014 (30 років) Кутейникове | |
| Поховання | Болград | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2003-2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Хіньов Ігор Павлович у Вікісховищі | ||
.svg){kind=small}
Життєвий шлях
ред.Народився 1984 року в місті Болград (Одеська область); виростав із старшим братом у родині Павла Володимировича і Євгенії Григорівни Хіньових. Батько служив у 217-му парашутно-десантному полку, мама працювала на автотранспортному підприємстві диспетчером. Навчався в Болградській гімназії ім. Г. С. Раковського, брав участь та вигравав у різних конкурсах й олімпіадах. Після школи вступив до Ізмаїльського технікуму електрифікації та механізації. 2003 року проходив строкову службу у Київському окремому полку Президента України; пройшов підготовку у навчальному центрі «Десна». Після демобілізації закінчив третій курс технікуму, але вирішив присвятити себе військовій справі; батько схвалив його рішення. Ігор підписав контракт. Незабаром Ігоря було призначено заступником командира взводу. 2013 року старшого солдата Хіньова направили навчатися до Миколаївської філії міжрегіональної академії управління персоналом.
В часі війни — старший стрілець, 28-ма окрема механізована бригада. Не казав батькам де він, намагався рідним дзвонити щодня, казав, що у відрядженні. Потім попередив — не зможе якийсь час дзвонити, бо буде на навчаннях (насправді в цей час у Криму захищав аеропорт «Бельбек»). У липні-серпні не телефонував додому майже чотири тижні. В боях на кордоні їх придавило стіною; товариші по службі загинули, а Ігор зазнав контузії але зміг вибратися. Першою справою подзвонив додому. Востаннє телефонував рідним 19 серпня.
Загинув 21 серпня 2014-го під час обстрілу терористами з РСЗВ «Ураган» в районі Кутейникове — Старобешеве. Прикрив своїм тілом двох бойових товаришів. Тоді ж загинув лейтенант Сергій Ончуров.
Похований в місті Болград 25 серпня 2014 року.
Нагороди та вшанування
ред.
- Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 26 травня 2019 року на будівлі Болградського районного військового комісаріату відбулось урочисте відкриття меморіальних дощок загиблим учасникам АТО — Русєву Сергію, Кожуріну Віктору, Манулову Сергію та Хіньову Ігорю[2][3].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 21 серпня[4][5].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4 місце 12
- в місті Болград перейменовано вулицю на його честь.[6]
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Дошки на честь загиблих на Донбасі відкрили у Болграді. odesa.depo.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ У Болграді увічнили пам'ять загиблих захисників України. bessarabia.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2021.(рос.)
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 23 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 21 серпня на YouTube
- ↑ Вулиці Болграда
Джерела
ред.- Хіньов Ігор Павлович [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Пам'яті тих, кого вбила Росія: Хіньов Ігор
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |