Храм Семи Святомучеників Херсонеських (Херсонес)
Храм Семи священномучеників Херсонеських — православний храм у Севастополі, на території музею-заповідника «Херсонес Таврійський». Належить Севастопольському благочинню Сімферопольської та Кримської єпархії Російської Православної церкви. Об'єкт культурної спадщини у складі ансамблю Херсонеського монастиря.
| Храм Семи Святомучеників Херсонеських | |
|---|---|
| |
| 44°36′38″ пн. ш. 33°29′30″ сх. д. / 44.61069800002777441° пн. ш. 33.49170900002777529° сх. д.Координати: 44°36′38″ пн. ш. 33°29′30″ сх. д. / 44.61069800002777441° пн. ш. 33.49170900002777529° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Севастополь |
| Тип | церква і пам'ятка |
| Дата заснування | 1850-ті |
  Храм Семи Святомучеників Херсонеських Храм Семи Святомучеників Херсонеських (Україна)  Храм Семи Святомучеників Херсонеських Храм Семи Святомучеників Херсонеських (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Настоятель — протоієрей протоієрей Сергій Халюта[1].
Історія
ред.Родоначальником християнства в Тавриді був Андрій Первозванний. З часом чутки про православ'я несли семеро священномучеників: Капітон, Єфрем, Єлпідій, Агафодор, Єферій, Василь, Євген, за що «розплатилися» страждальницькою смертю в IV столітті нашої ери. На згадку про них у 1850-х роках звели храм Семи священномучеників (приблизно через 11 років після було зведено Свято-Володимирський собор). Фактично храм був дебютним будинком архітектурного комплексу Володимирського чоловічого монастиря. Протягом 30 років це місце було сховищем мощів князя Володимира[2].
1854—1855 роки стали згубними для храму. Під час Кримської війни храм перетворився на склад артилерії (зброї, гармат) французьких військ. На одному приміщенні французи не зупинились. У свою власність вони відібрали дорогоцінності. Однією з найцінніших був дзвін, виплавлений в Таганрозі 1778 року.
До 1857 року будинок змогли відновити.
У 1881 році дерев'яна церква завдяки проекту К. В'яткіна «перетворилася» на новий храм Семи священномучеників. Цього ж року його освятили.
1924 року Володимирський чоловічий монастир і всі прилеглі до нього будівлі радянська влада визнала «недійсною» і перевела у власність археологічного музею. 1926 року остаточно розібрали стару церкву, знявши дзвони, куполи, хрести[3].
У роки Німецько-радянської війни радянські війська перетворюють будівлю храму на військовий склад. Після війни храм вирішили не відновлювати, а відписати у власність Херсонеського музею.
У 1990-х роках храм передано Українській православній церкві (Московського патріархату) у постійне користування. На сьогоднішній день будівля реконструйована, ведуться служби[4].
Фотогалерея
ред.
Посилання
ред.- ↑ Севастопольское благочиние. Симферопольская и Крымская епархия. Официальный сайт. 2020. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 1 листопада 2023.
- ↑ Ольга Ковалик. Первый храм херсонесского Владимирского монастыря. Православие.Ru (рос.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
- ↑ Храм Семи священномучеников, в Херсонесе епископствовавших » Севастопольское Благочиние. Севастопольское Благочиние (рос.). Процитовано 14 вересня 2020.
- ↑ Любимый Крым. Храм Семи священномучеников в Херсонесе. Что интересного посмотреть в Крыму (рос.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
Джерела
ред.- Крым, Россия и священномученики Херсонесские
- Айналов Д. В. Докладная записка об исследовании Херсонеса, приложение к письму гр. Уваровой, пр. МАО № 0528 // Арх. НЗХТ, д. 41, л. 23—24.
- Тункина И. В. Русская наука о классических древностях юга России (XVIII — середина XIX в.). — СПб., 2002. — С. 509.
- Гриневич К. Э. Стены Херсонеса Таврического. Ч. 3: Южная и Западная линия обороны. — С. 86; Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Указ. соч. — С. 676.
- Бертье-Делагард А. Л. О Херсонесе. — С. 135.
- Mango С. Le developpement urbain de Constantinople. Paris, 2004.
- Марченко Л. В. Эллинистический комплекс у перекрестка… — С. 101—106, рис. 1-3; Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Жизнь и гибель… — С. 675.
- Таврическая губерния. Раскопки в Херсонесе // ОАК за 1905 год. — С. 42; Косцюшко-Валюжинич К. К. Отчет о раскопках в Херсонесе Таврическом в 1905 году. — С. 140.
- Отчет за 1903 год. — Л. 15.
- Отчет за 1905 год. — Л. 2; Таврическая губерния. Раскопки в Херсонесе // ОАК за 1905 год. — С. 39-40, табл. II; Косцюшко-Валюжинич К. К. Отчет о раскопках в Херсонесе Таврическом в 1905 году. — С. 132, табл. III.