Хосе Хоакін де Ольмедо

Хосе Хоакін де Ольмедо (ісп. José Joaquín de Olmedo; 20 березня 1780 — 19 лютого 1847) — еквадорський поет і політик, тимчасовий президент країни 1845 року.

Хосе Хоакін де Ольмедо
ісп. José Joaquín de Olmedo‎‎‎‎
Хосе Хоакін де Ольмедо
Хосе Хоакін де Ольмедо
Прапор
Прапор
в. о. Президента Еквадору
7 березня — 8 грудня 1845 року
Попередник: Хуан Хосе Флорес
Наступник: Вісенте Рамон Рока
 
Ім'я при народженні: ісп. José Joaquín Eufrasio de Olmedo y Maruri
Народження: 20 березня 1780(1780-03-20)[1][2][3]
Ґуаякіль, Q5881911?, Іспанська Імперія
Смерть: 19 лютого 1847(1847-02-19)[1][2][3] (66 років)
Ґуаякіль, Гуаяс, Еквадор
Поховання: San Francisco Church, Guayaquild
Країна: Еквадор, Provincia Libre de Guayaquild і Іспанія
Освіта: Національний університет Сан-Маркос (1808) і Real Convictorio de San Carlosd (1799)
Батько: Miguel Agustín de Olmedod
Мати: Ana Francisca Maruri Salabaríad
Шлюб: María Rosa Icazad
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Навчався у Перу. Юнаком писав анакреонтичну й буколічну лірику, створив лірично-епічну поему «Перемога при Хуніні». «Пісня Болівару» (опублікована 1825 року) принесла йому широку відомість[4].

Брав активну участь у боротьбі за незалежність Еквадору[5].

9 жовтня 1820 року Ольмедо й патріоти, які його підтримували, проголосили незалежність Ґуаякіля від Іспанії. Ольмедо був єдиним президентом Вільної держави Ґуаякіль. У подальшому та територія все ж була включена Симоном Боліваром до складу Великої Колумбії.

У 18301831 роках обіймав пост віце-президента Еквадору. Після усунення від влади президента Хуана Хосе Флореса у червні 1845 Хосе Хоакін де Ольмедо очолив тимчасовий уряд. Свій пост він залишив 8 грудня того ж року, передавши повноваження Вісенте Рамону Році.

На честь Хосе Хоакіна де Ольмедо названо футбольний клуб з міста Ріобамба, чемпіон Еквадору 2000 року.

Примітки ред.

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Латиноамериканська література[недоступне посилання з травня 2019]
  5. Еквадор[недоступне посилання з травня 2019]