Вікіпедія

Хобіхорсинг

Хобіхорсинг (англ. hobby horsing або hobbihorsing) — вид спорту або хобі з елементами гімнастики, що являє собою «стрибки» на дерев'яній палиці з кінською головою[1][2]. Послідовність рухів, подібна до конкуру чи виїздки, частково імітується на трасах без використання справжніх коней. Учасники переважно використовують саморобних коней для змагань.[3][4][5].

Хобіхорсинг

Характеристика
Спортсменів у команді 1
Інвентар палиця з кінською головою
Перші змагання
Рік 2017
Міжнародна федерація
Національна федерація
Федерація хобіхорсингу України (HFU, ФХУ)
Пов'язані проєкти

Цей вид спорту був представлений ширшій публіці завдяки фільму Сельми Вільхунен 2017 року Keppihevosten vallankumous (Революція любителів коней)[6], який отримав дві нагороди на кінофестивалі в Тампере 2017 року[7].

Історія ред.

Хобіхорсінг — «стрибки» на дерев'яній палиці з кінською головою — мають давню історію. Так, вони описуються вже в книзі XIX століття, де йдеться про те, що подібна розвага була традиційним першотравневим ритуалом серед рибалок містечка Майнхед[en] у Сомерсеті в Англії[8]. Однак протягом тривалого часу подібні «стрибки» залишалися або дитячою забавою, або дивацтвом. Ситуація почала змінюватися з 2010 року, коли фінська дівчинка-підліток Аліса Аорнімякі спочатку сама захопилася подібними «стрибками», а потім почала шукати та організовувати через соціальні мережі товаришок за подібним захопленням. Через кілька років у Фінляндії утворилася ціла субкультура аматорок хобіхорсингу.

З 2015 року Аліса почала формувати правила нового виду спорту. У 2017 році на екрани вийшов фільм режисера Селми Вілхунен Hobbihorse revolution (з англ. «Революція хоббіхорсингу»), який привернув увагу до виду спорту, що зароджувався, не тільки у Фінляндії, але і в інших країнах[9][10][11][12][13].

Опис ред.

В українській мові відсутній чіткий переклад англійського терміна hobby horse — наприклад, у класичному словнику Володимира Мюллера він перекладається описовою фразою «паличка з кінською головою»"[14]. Тому учасники хобіхорсингу використовують для найменування своїх «скакунів» транскрипцію англійських слів — «хобіхорс»[15]. Більшу частину хобіхорсів виготовляють самостійно самі учасниці, проте з'явилися і спортивні хобігорси промислового виготовлення — ціни на деякі з них досягають €200[11].

Хобіхорсинг найбільше поширений у Фінляндії — там налічується до 10 000 тих, хто займається ним — переважно це дівчатка та дівчата віком від 10 до 18 років, хоча зустрічаються і старші жінки. Хобіхорсинг також набув поширення в таких країнах, як Австралія, Велика Британія, Данія, Нідерланди, США, Швеція. Федерація хобіхорсингу України була офіційно зареєстрована в 2020 році[11][12].

Шанувальники хобіхорсингу вважають, що він має терапевтичну дію і дозволяє відновлювати душевну рівновагу, він також розвиває координацію, дозволяє тримати поставу, тренує прес, ноги, руки і дає імпульс загальному фізичному розвитку. На відміну від традиційного кінного спорту, заняття хобіхорсингом набагато доступніші з фінансової точки зору. При цьому часто заняття з хобіхорсингу проходять при стайнях та кінно-спортивних школах, суддями у змаганнях виступають професіонали кінного спорту. Хобіхорсинг може також стати першим щаблем до подальшого заняття кінним спортом[11][12][15][16].

 
Хоббігорси

Правила ред.

Загалом, правила хобіхорсингу повторюють правила традиційного кінного спорту — передусім такі дисципліни як виїздку та конкур. У виїздці наїзниця має своїм тілом зімітувати вольт, діагональ, серпантин, бічні, тобто ті елементи, які виконує кінь на манежі. У конкурі учасниці повинні пройти смугу перешкод з бар'єрами заввишки від 20 см до 1,5 метрів — при цьому завдання полягає не тільки в тому, щоб перестрибнути бар'єр, але й у тому, щоб зімітувати при цьому поведінку коня[11][15].

Змагання ред.

У Фінляндії — на батьківщині хобіхорсингу — змагання відбуваються з 2017 року. Вже на першому турнірі брали участь близько 200 наїзниць, спостерігати за змаганнями зібралися близько 1000 глядачів[11]. В Україні змагання з хобіхорсингу проводяться з 2020 року.[джерело?]

Література ред.

  • Uutela, Venla-Maria: Keppari – Keppihevosten maailma. Kustannus Oy Pieni Karhu, 2010. ISBN 978-952-5321-70-8
  • Kangas, Sinimaaria ja Stenger, Lucia: Keppareiden kyydissä – Keppihevosharrastuksen ABC. Kustannus Oy Aula & Co, 2018. ISBN 978-952-7269-23-7

Зовнішні джерела ред.

  • Elävä perintö - keppihevosharrastus[17]
  • Millainen harrastus on keppihevoset?[18]

Примітки ред.

  1. ↑ Definition of HOBBYHORSE. www.merriam-webster.com (англ.). Процитовано 6 лютого 2022.
  2. ↑ hobbyhorse - LEO: Übersetzung im Englisch ⇔ Deutsch Wörterbuch. dict.leo.org. Процитовано 6 лютого 2022.
  3. ↑ Barton, Laura (30 квітня 2019). Hobbyhorsing: what girls everywhere can learn from the Finnish craze. The Guardian (англ.). Процитовано 24 листопада 2022.
  4. ↑ Hobby-horsing is a popular sport in Finland. 'It's very bizarre for other people to see'. National Post (англ.). 8 травня 2017. Процитовано 24 листопада 2022.
  5. ↑ Terry, Martha (17 червня 2022). Want to compete, but struggling with horse power? Check out the hobbyhorse championships. Horse & Hound (англ.). Процитовано 24 листопада 2022.
  6. ↑ Hobbyhorse Revolution – Films. Visions du Réel. Процитовано 24 листопада 2022.
  7. ↑ Pham, Annika (30 березня 2017). Hobbyhorse Revolution reaches Finnish and world audiences. Nordisk Film & TV Fond (англ.). Процитовано 24 листопада 2022.
  8. ↑ Thomas Firminger Thiselton Dyer. British Popular Customs, Present and Past : [англ.]. — London : George Bell and Sons, 1876. — P. 262—263. — 520 p.
  9. ↑ Ellen Barry (21 квітня 2019). Finland’s Hobbyhorse Girls, Once a Secret Society, Now Prance in Public. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  10. ↑ Laura Barton (30 квітня 2019). Hobbyhorsing: what girls everywhere can learn from the Finnish craze. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 9 січня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  11. ↑ а б в г д е Hobby Horsing – dieser schräge Trend kommt aus Finnland. Stuttgarter Zeitung (нім.). 3 травня 2017. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 30 травня 2023.
  12. ↑ а б в Ирина Анцупова (5 липня 2020). Хоббихорсинг — история, правила, требования к лошади. Элитный спорт и отдых (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2022. Процитовано 30 травня 2023.
  13. ↑ Софья Сажнева (15 січня 2018). Хоббихорсинг входит в моду: как правильно кататься на игрушечных лошадках. Metro Санкт-Петербург (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2023.
  14. ↑ Владимир Мюллер. Большой англо-русский и русско-английский словарь. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 287. — 1008 с. — ISBN 978-5-699-23745-6.
  15. ↑ а б в Екатерина Павлюченко (4 жовтня 2022). Хоббихорсинг: как скачки на игрушечных лошадях стали настоящим спортом. Узнай Россию (рос.). Архів оригіналу за 30 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  16. ↑ Ольга Янковская (22 травня 2023). Здесь нужно учить маршруты: в Москве прошли соревнования по хоббихорсингу. Metro Moscow (рос.). Архів оригіналу за 22 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  17. ↑ Keppihevosharrastus — Elävä perintö -wiki. wiki.aineetonkulttuuriperinto.fi. Процитовано 26 серпня 2023.
  18. ↑ Harrastuksesta. KHT SEMINA (англ.). Процитовано 26 серпня 2023.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хобіхорсинг
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хобіхорсинг&oldid=42118359